Наша потенційна сила закладена в народі, який зі зміцненням незалежності і демократії підтримує шляхетну справу будівництва нового суспільно-політичного життя молодої Української держави. Мабуть, ви добре знаєте, що українці — роботящий, кмітливий і творчий народ. І я непохитно вірю, що моя країна успішно подолає всі теперішні труднощі, негаразди й економічну кризу, що перейшли до нас після розвалу збанкрутілої імперії зла.
З огляду на це я хотів би підкреслити надзвичайну важливість нашої майбутньої співпраці з такою передовою країною, як Канада. Кажучи прямо, Україна потребує канадського досвіду в галузі сучасної сільськогосподарської культури, технології, розв’язання житлової проблеми, будівництва, охорони здоров’я, захисту довкілля і т.ін. Ми б радше вітали активний розвиток українсько-канадського співробітництва в сучасній науці, медицині, вищій освіті, бо Україна скоріше потребує добре вишколених і освічених людей, аніж просто гуманітарної допомоги. Деякі позитивні кроки у вищезгаданих галузях уже зроблені. І я вважаю за свій обов’язок згадати про дуже корисну і щиру допомогу, яку надає Україні українська громада Канади на цих початкових стадіях українсько-канадського співробітництва. Без перебільшення можу сказати, що українська громада зіграла важливу роль справжнього народного представництва України в Канаді ще задовго до народження нашої офіційної дипломатичної місії. Тож дозвольте мені висловити глибоку вдячність усім вам, шановні пані й панове, за все те, що ви вже зробили для нашої батьківщини — України. Українське посольство в Канаді має також на меті об’єднувати зусилля двох держав для розширення людських контактів з метою глибшого ознайомлення канадців з Україною і українців з Канадою. Ми повинні зробити все, що від нас залежить, аби ширше відкрити двері для туризму, культурних і ділових обмінів між народами наших обох країн. Для спрощення процедури оформлення подорожніх документів та щоб звільнити українців від обов’язку ходити до російського консульства, наше посольство незабаром почне видавати власні в’їзні візи. Окрім того, ми плануємо в недалекому майбутньому відкрити генеральне консульство в Торонто.
Пані й панове, ми покладаємо великі надії на наше посольство в Канаді. Ми сподіваємося, що наші дві великі країни, наші два народи і наші уряди розвиватимуть корисні взаємини і співпрацю для добра і блага обох сторін, для добробуту всіх людей, які мешкають на канадській і українській землях.
Дозвольте мені закінчити англійську частину промови рядками зі Святого Письма: «Великодушність і правда зустрінуться. Праведність і мир обіймуться». (Псалми: 85–11).
Далі я продовжував промову українською мовою про внутрішнє і міжнародне становище України. Торкаючись Росії, сказав, що, на превеликий жаль, у Москві є багато впливових політиків, які не змирилися з розвалом Російської імперії і все роблять для того, щоб відродити імперію і знову підкорити Україну своїй волі. Ці реакційні імперські сили — вороги демократії і національної свободи, і я сподіваюся на допомогу канадських волелюбних сил у боротьбі з проімперськими антиукраїнськими діями на канадській землі.»
Промова тривала майже годину, багато разів переривалася бурхливими оплесками, що яскраво засвідчили цілковите схвалення сказаного.
Потім виступив міністр економіки і торгівлі Майкл Вілсон, міністр Ілейн Зіємба, член федерального парламенту Патрік Бойєр, від мерії Торонто пан Бойчук, представники уряду провінції Онтаріо та ще кілька значних осіб.
Канадські достойники щиро вітали приїзд українського посла до Канади і висловлювали готовність до співпраці. Українці виступали в дусі урочистого піднесення з нагоди виходу уярмленої України на широкі простори рівноправного міжнародного життя.
Від президента УНР в екзилі Миколи Плав’юка нам передали запрошення на приватну вечерю. Дружина сказала Родіонову про це, додавши, що десь на першу годину ночі ми повернемося до готелю. Родіонов страшенно захвилювався, чи то не бажаючи моєї приватної зустрічі з Плав’юком, чи то побоюючись негативної реакції з боку канадської влади. Одне слово, він почав наполегливо відмовляти мене від поїздки до Плав’юка, а що я не дуже зважав на його застереження, вдався по допомогу Гуцуляка й Максимця, які також стали відмовляти мене від поїздки.
У номері було ще кілька поважних гостей, яких я з чемності не міг полишити відразу. Час спливав. Після довгого й бурхливого дня я страшенно стомився, тож відмовився-таки від поїздки до Плав’юка і над усе мріяв мерщій випровадити останнього гостя. Незабаром гості самі побажали нам доброї ночі й пішли.