— Виїхали хто куди. Переважно переселилися до міста. Діти здобули освіту й пішли в промисловість, торгівлю, ще кудись. Забрали з собою батьків і покинули свої обійстя.
— Але ж земля оброблена. Хто її обробляє?
— Перекупили заможні фермери. Деякі ферми перекупили банки, а потім віддали в оренду.
Із побаченого і почутого я зрозумів: наші селяни не могли поселятися звичайними селами, бо канадська влада давала кожній сім’ї великий наділ, щоб зручніше його обробляти й охороняти. І розпорошилися селяни по широченних просторах малесенькими хуторами по два-три господарства. А з бігом часу почали їх покидати.
З Едмонтона наш маршрут пролягав до міста Коловна. Помилково ми заїхали до міжнародного аеропорту, а літак з Едмонтона до Коловни відлітає з провінційного.
Довелося летіти іншим літаком до Калгарі, а з Калгарі до Коловни можна добратися за одну годину.
Нам швидко зареєстрували квитки на Калгарі й показали напрямок до зали для посадки на літак. Коли піднялися в повітря і трохи заспокоїлись, я покликав стюардесу, дав їй номер телефону і попросив зателефонувати до Коловни й попередити, що прилечу іншим літаком на годину пізніше. За п’ять хвилин стюардеса повернулася і сказала, що командир літака з’єднався з Коловною і все пояснив.
У Коловні нас зустріла невелика українська громада. Після привітань і численних запитань я розповів про труднощі творення молодої української держави і, зокрема, організацію дипломатичної служби, про дискусії з керівництвом КУКу га проблему об’єднання зусиль світового українства на допомогу Україні.
1 червня перелетіли з Коловни до міста Вікторії — столиці провінції Британська Колумбія.
Прем’єр провінції Майкл Гаркорт був зацікавлений у розширенні економічних зв’язків з Україною, ставив багато запитань, виявляв свою прихильність до нас і наприкінці переговорів прямо заявив, що провінція відчиняє двері для ділових взаємин з Україною і тепер у подальшому все залежатиме від підприємців України й підприємців провінції Британська Колумбія. Я не приховував, що на них чекатимуть труднощі бюрократичного характеру, з якими неминуче зустрінуться канадці в Україні, але з іншого боку змальовував широкий простір, який відтепер відкривається в Україні для підприємливих людей.
* * *
Наступною була зустріч з лейтенант-губернатором провінції паном Ламою. Він китаєць. Роздумуючи над утворенням китайської громади в Канаді, він зробив багато цікавих спостережень щодо співвідношення між собою різних національних груп. Уже на початку розмови я відчув у ньому не просто канадського патріота, а політика-філософа, що радо ділиться своїми розумними думками з людиною, яка цікавиться його думками. Бачачи перед собою таку людину, я поставив питання про співвідношення уряду Канади з національними групами: від чого воно залежить? Як збільшити вагу української громади?
Суть його політичної філософії зводилася до двох тверджень. Перше. Якщо хочеш мати більший вплив, мусиш більше знати, а це означає, що українці в Канаді мусять учитися й учитися, щоб досягати тих вершин знань, що їх досягли інші етнічні верстви. Друге. Якщо хочеш мати більший вплив, мусиш сам його добиватися. Це означає, що українська громада повинна організовуватися. Організованість означає не тільки тривале існування колись створених організацій. Організованість — це ще уміння швидко створювати тимчасові організації для здійснення тиску. Організованість має бути психологічною властивістю як постійною готовністю організовуватися для здійснення коротких одноразових акцій. Оці різні форми організованості потрібні для одного — чинити тиск. Тиск потрібно чинити всюди: на федеральний парламент і федеральний уряд та окремих їхніх членів, на провінційному рівні, на різні відомства й структури, засоби масової інформації і підприємців. Тактику тиску потрібно всебічно обдумувати і різноманітити. У практичній роботі люди набувають досвіду тиску і загартовуються, відчувають упевненість в своїх силах. З іншого боку, тиску піддаються майже всі. Одне слово, завойовуйте собі місце в житті. Ніхто для нас цього не зобов’язаний робити і не робитиме. І коли ви почнете тиснути, то не думайте, що ви робите зухвалий виклик владі, місту, людству. Нічого подібного. Тиск — це нормальне явище. І ви робитимете звичайну законну буденну річ. Дивіться на це як на звичайну дію, і інші люди так на неї дивитимуться. Навпаки, уміння організовуватися й чинити тиск викликає повагу в інших людей. Тож ви не тільки добиватиметеся своїх цілей, але й збільшуватимете авторитет української громади. Таке життя. Воно справедливо відсовує в тінь ледачого і висовує на яскраве світло енергійного.