На думку Гьоца, через складне економічне становище Канади навряд чи вона зможе направити до Києва канадського військового аташе у ближчий час.
Генерал Пергат при цьому сказав, що підполковник Тарас Попович — найкраща кандидатура на військового аташе Канади в Україні.
З огляду на те, що в липні почався період відпусток, а восени будуть вибори до парламенту і до виборів уся активність політиків зосереджена на підготовці до виборів, ніякі нові серйозні рішення в галузі українсько-канадських військових взаємин до закінчення виборів неможливі.
Домовилися про продовження консультацій між посольством і МО Канади.
Довідавшись, що однією з кандидатур на посаду секретаря з економіки і торгівлі є росіянин Сахаров, я написав 19 липня листа Зленку, в якому наголошував, що за посольством дуже уважно стежить величезна українська діаспора, яка не зрозуміє кадрової політики МЗС, якщо перше посольство самостійної України буде у цей початковий відповідальний період включати в себе дипломатів російської національності. Ні я, ні більшість моїх канадських друзів — вельми впливових осіб! — не маємо нічого проти росіян як таких, але в даному разі йдеться про національну честь і гідність України. Ніхто не повірить, що для представництва України за кордоном не можна було знайти українців.
У листі до Макаревича просив огранізувати упорядкування та переклад нормативного матеріалу на українську мову, пропонував часткове фінансування цієї важливої і необхідної роботи з фонду посольства.
* * *
20 липня зустрівся з послом Фінляндії в Канаді Еріком Гілдінгом Гейнріксом для обговорення двох проблем: української ініціативи створення Балто-Чорноморської смуги співпраці й безпеки та Постанови Верховної Ради України про Постанову ВР РФ «Про статус міста Севастополя».
Фінляндія споріднена з Естонією і надає їй значну економічну й політичну допомогу. Посол розповів про впровадження Естонією власної грошової одиниці. На його думку, крона заслужила велике довір’я народу, сприяла стабілізації економіки, допомогла відчути свою незалежність і підняла їхню національну гідність.
Посол проінформував про новий естонський Закон про мову, який став зачіпкою для російських шовіністів, і вони проголосили автономію двох естонських міст, де росіяни в абсолютній більшості.
Докладніше виклав послу ідею Балто-Чорноморської спільноти. Він зацікавився, висловивши припущення, що вона, мабуть, могла б допомагати розв’язувати багато спільних проблем, у тому числі пов’язаних з питанням мови та російськими поселенцями. Розглядаючи цю зустріч як спосіб розширення взаємин з країнами Балтії, я поцікавився думкою посла Фінляндії щодо можливості вступу цих країн до блоку НАТО. Він заперечив таку можливість, висловлюючи думку про необхідність пошуків інших організаційних форм для зміцнення державної незалежності нових країн. «Проголошення самостійності, — підкреслив посол, — ще не зробило вас економічно незалежними, а це надзвичайно важливо». З огляду на це ідея Балто-Чорноморської спільноти заслуговує на уважне вивчення.
З другого питання я подав послу неофіційний переклад англійською мовою Постанови Верховної Ради України про Постанову ВР РФ «Про статус міста Севастополя».
Переказавши основні віхи з історії Криму та розповівши про голосування у референдумі росіян, у тому числі росіян Криму, за самостійність України, я підкреслив історичну необґрунтованість і юридичну незаконність претензій ВР РФ на частину української території і просив фінський уряд підтримати Україну в її суперечках з Росією, зокрема, під час розгляду скарги України в Раді Безпеки ООН.
Посол обіцяв ужити можливих з його боку заходів.
22 липня зустрівся з послом Японії Накагира Набору.
Я вручив послові заяву ВР України, постанову Ради Безпеки ООН та статтю Джона Грея «Російський ведмідь рикає знову» і обговорив українсько-російські відносини.
Зазначивши, що на основі кількадесятирічних спостережень за японсько-російськими відносинами я вважав їх не за найкращі, а тим часом на зустрічі в Токіо «великої сімки» Японія виділила два мільярди доларів для допомоги Росії. Як це зрозуміти?
Пан Набору пояснив, що Японія — союзник Заходу, тому й відгукнулася на заклик її західних союзників. «Велика сімка», сказав він, допомагає не Росії, вона допомагає собі. В умовах розвалу СРСР і ослаблення контролю за рухом населення є загроза, що здійметься з місця величезна маса російського населення і посуне на Захід. Як не допустити цих біженців на Захід? Треба утримати їх у Росії, отже, необхідно їй допомогти.