Зараз я картаю себе за те, що не заглибився в передвиборчу стратегію і тактичні розрахунки Кіндія. Мені здавалося, що він досвідчений політик, знає канадську виборчу систему і жодних порад з боку громадянина країни, де відбулися лишень одні демократичні вибори, не потребує. А слід було б обговорити все і зважити. Може, я й зміг би виявити слабкі місця в його ідеологічній платформі, бо він програв через недоліки в стратегії, а не тактики проведення виборчої кампанії.
У підготовці до другої річниці незалежності України редактор журналу «Дипломат» пан Ліддар організував зустріч з провідними журналістами газет «Оттавський громадянин» та «Земна куля й пошта» для друкування в цих газетах матеріалів про Україну з нагоди національного свята.
Я написав короткий допис до канадських газет, і посольство розіслало його в англійському перекладі.
Наведу зміст допису.
«Шановні канадці!
24 серпня Україна, держава, яку я маю честь репрезентувати в Канаді, відзначатиме другу річницю національного відродження.
Свою незалежність Україна повернула після багатьох років боротьби, через величезні людські, моральні й матеріальні втрати. Вона завжди відчувала підтримку і наснагу від волелюбних держав і волелюбних людей, серед яких канадці посідають почесне місце. Вільна Україна ніколи не забуде цього так само, як і те, що уряд Канади першим серед західних країн визнав її незалежність.
Відносини між Україною і Канадою ще лише починають розвиватись. Ділові люди обох націй щойно познайомились, а державні інститути закінчують готувати угоди й договори, які б захищали і забезпечували взаємовигідне співробітництво. Але широкі людські контакти, котрі існували здавна, ніколи не переривались і нині вільно розвиваються, дають підстави сподіватися, що наші стосунки набудуть масштабів, гідних наших країн.
Канада по праву пишається славою піонера в галузі охорони природи, захисту людських прав, збалансованих економічного і соціального розвитку. Україну знають як землю стародавньої і багатої культури, як батьківщину вмілих хліборобів і талановитих учених. Поєднання канадських та українських промислових, наукових структур принесло б їм новий добробут і нові перспективи на міжнародному полі.
Звертаюсь до вас, мої канадські друзі, напередодні другої річниці з дня відродження державності України із закликом: працюймо разом задля зміцнення зв’язків між нашими країнами! Підтримуймо спільно усе, що йде на користь нашому співробітництву! Творімо єдиний форум українсько-канадської приязні! Це допоможе Україні швидше завершити демократичні перетворення й економічні реформи».
Для ознайомлення громадян України з діяльністю нашого посольства в Канаді я написав статтю «Посольство України в Канаді: перший рік». У супровідному листі до редакції журналу «Політика і час» я назвав статтю публіцистичним звітом про діяльність посольства. У міністерстві публікацію сприйняли негативно. Мовляв, такого поняття, як публіцистичний звіт про роботу посольства, дипломатична практика не знає. А я вважав, що посольства і міністерства працюють для України, і Україна має право знати основні проблеми зовнішньополітичного відомства. Практика замовчування походила від традицій колишнього закритого комуністичного суспільства. В умовах демократичної незалежності України воно гальмує процес становлення молодої української дипломатії і переносить чужорідні організаційні й моральні принципи в нову установу.»
* * *
Майже щодня відбувалися зустрічі з послами оттавського дипкорпусу. Я дістав настанову з МЗС проводити роботу за вступ України до Центральноєвропейської ініціативи, і наші дипломати активно намагалися схилити канадський ДЗСМТ та оттавський дипкорпус на бік України. Для цього використовували зустрічі з представниками канадського міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі, прийоми в посольствах держав, що святкували дні проголошення незалежності своїх країн, запрошували дипломатів до нашого посольства.
Другу річницю незалежності України святкували в посольській резиденції.
Хоча серпень — місяць відпусток і з оттавського дипломатичного корпусу мало хто залишився в Оттаві, однак відзначити український Національний день прийшло близько тридцяти послів і десять членів канадського парламенту. Були дипломати, керівники урядових структур, університетів, журналісти. Проте основну масу — десь півтори — дві сотні — становили українці.