Тоді запитав Карла Куріса: що важливіше — виконання папської настанови чи християнізація атеїстів?
Посол був вправним дипломатом і майстерно обминув пастку у той спосіб, що дуже розлого розповів, про тисячолітній досвід католицької церкви в наверненні різних язичників на всіх континентах землі до своєї віри, додавши, що видима суперечність може бути усунута в практичних діях на місцях через толерантні настанови єпископів.
Я зауважив, що українська греко-католицька церква за обрядом православна і Ватикану підпорядкована лише адміністративно. Духовні отці України наприкінці XVI сторіччя пішли на підпорядкування Ватикану з метою послаблення впливу промосковського константинопольського патріархату, що в умовах турецького гніту шукав собі підтримки московського духівництва за рахунок України.
Хоча православний обряд у греко-католицькій церкві і зазнав деякого впливу з боку католицизму, цих змін прості парафіяни практично не помічають. Тому ідея об’єднання греко-католиків, автокефалістів і православних зустрічає широку підтримку, і коли б не московська агентура, це об’єднання можна було здійснити впродовж якихось десяти років і створити єдину помісну християнську церкву.
— Як ваша екселенція, — запитав я, — дивиться на перспективу об’єднання трьох церков у одну християнську церкву?
— Важливо побороти в людських душах безбожжя, бо воно вбиває в людині совість і робить взаємини між людьми вкрай прагматичними, грубими, егоїстичними. Зникає теплота у взаєминах між людьми. В атеїстичному суспільстві діти не шанують своїх батьків, молодші не шанують старших, живі не шанують мертвих, і могил прадідів не доглядають самі, а перекладають цей обов’язок на державу, навіть більше — не вважають за свій обов’язок знати і пам’ятати своїх пращурів далі від живих діда й баби. Хто був прадід і прабаба, вони не знають. Такий розрив між поколіннями духовно збіднює живі покоління. Таким було ваше українське комуністичне суспільство. Поширення християнства у будь-якій формі — це вже великий плюс.
— В Україну вже завезено мільйон примірників біблій. Святе Письмо стало доступне кожному. Проте в нас зовсім немає інших книжок — художньої літератури релігійно-духовного змісту, приміром, таких повістей, які писав Ван Дайк.
Біблія звертається до розуму людини, проте розум за своїми властивостями критичний, і біблійний текст не кожного переконає, бо й не кожен захоче прив’язувати своє духовне коріння до іудейської історії. А художні релігійно-духовні твори звертаються до почуттів людини. І там, де розум не здужає подолати атеїзм, майстерно написана повість може породити добрі гуманні почуття і зробити людину кращою.
Ви, ваша екселенціє, знаєте, що в Україні є два протистояння: релігійна віра — атеїзм, точніше, його аморальні наслідки, та патріотизм і проросійський комунізм. Україна наближається до парламентських виборів. Виборці вибиратимуть між комуністами й націонал-демократами. Тяжке життя схиляє виборців до віри всіляким демагогам. Оскільки комуністи в демагогічних спекуляціях на труднощах життя досягли найбільшої майстерності, то вони, без сумніву, обдурять частину виборців і прорвуться до парламенту. Щоб зменшити їхній вплив, було б доцільно розширити християнське просвітянство в дусі викриття і критики антидемократичної й брутальної сутності комунізму.
— А хіба ваші виборці цього досі не зрозуміли?
— Щоб зрозуміти, потрібно поглянути збоку. Лев, який народився в зоопарку, зоопарк вважає за своє нормальне природне середовище. Наші виборці ще не мали нагоди поглянути на своє становище збоку, бо влада в її безпосередньому персональному складі і в державних органах, і на підприємствах не оновилася, і там, на рівні простого трудівника, життя майже не змінилося, а в сенсі матеріальних достатків — погіршилося.
Далі я поставив запитання, чи не міг би християнський Захід допомогти ще раз. Уперше він допоміг тим, що задовольнив потребу населення в бібліях. Він би не менше допоміг удруге, коли б бодай трохи задовольнив потребу населення в художній релігійно-духовній літературі. Масштаб, ясна річ. великий, але якщо з першим завданням Захід успішно впорався, то він спроможний упоратися і з другим завданням. А якщо зважити на глибину згубного атеїстичного впливу і величезні масштаби труднощів його подолання, то насичення ринку духовною літературою — виправдане і при бажанні цілком здійсниме.