* * *
25 вересня у Торонто відбулася презентація англомовної української енциклопедії. В низці енциклопедій українознавства ця праця має особливе значення. Якщо попередні енциклопедії українознавства давали українцеві широку інформацію про Україну для кращого пізнання самих себе, то ця праця призначена дати інформацію про Україну і українців іноземному англомовному читачеві. Значення цієї праці особливо зростає з проголошенням України незалежною державою. Досі світ черпав інформацію про Україну головним чином з російської та совітської по суті своїй антиукраїнської літератури й періодики. Тепер уперше про Україну з’являється капітальна праця українських авторів англійською мовою.
Дослідники й політики, чий інтерес до України зріс, тепер мають можливість добувати інформацію про нас із правдивого українського джерела.
На презентацію з’їхалося багато українських учених — людей високоосвічених, культурних, патріотичних. Вони, ці вигнанці з рідного краю, спромоглися зробити те, що не спроможні були зробити вісім університетів, сотні інших вузів і тисячі підневільних українських учених в Україні. Слава тобі, Господи, що в цих розумних людей не згасла любов до рідного краю!
Я вже згадував ім’я королівського радника Богдана Онищука. Він адвокат і власник юридичної фірми.
Цей висококультурний і розумний українець багато робив для розширення українсько-канадських взаємин.
14 вересня 1993 року Богдан Онищук направив державному секретареві іноземних справ Канади Перину Бити три документи: пропозиції про стратегію на найближчий час; пропозиції про довгострокову перспективну стратегію Канади щодо України та супровідний лист до цих пропозицій. Українськомовний варіант текстів у мене не зберігся, тому подаю їх у власному перекладі.
Я щойно повернувся з Києва і хотів би поговорити з вами на вищезгадану тему.
Україна перебуває в жахливому політичному й економічному стані. Частково це пояснюється цілковитою відсутністю у реформаторських елементів досвіду керівництва країною (Росія залишила Україну фактично без жодної інфраструктури). Проте великою мірою це наслідок діяльності «п’ятої колони», що її здійснює «стара гвардія», яка лишилася на своїх посадах після проголошення Декларації про державний суверенітет. Вона торпедує всі реформаторські спроби, та найбільше непокоїть те, що вона пограбувала фінанси країни і є відповідальною за корупцію та розкрадання надходжень і митних прибутків у величезних масштабах.
Україна терміново потребує всебічної допомоги західних демократій. Найважливіше, однак, є розуміння Заходом, чому реформи не здійснюються і яку стратегію допомоги слід у зв’язку з цим виробити. Якщо ми нічого не зробимо, Україна знову опиниться під владою старої Російської імперії — а цього не можна дозволити з огляду на стратегічні й геополітичні інтереси Заходу.
США не можуть узяти ініціативу на себе внаслідок їхньої взаємодії з Росією (у сфері ядерного роззброєння), але Канада може — і тим заслужила б собі величезну довіру у світі.
Я хотів би зустрітися з вами, щоб щиро обговорити цю справу на основі наших переконань. Я розумію, що ми ввійшли в гарячу стадію виборчої кампанії, проте світові події не чекають на те, щоб надати зручні умови для наших зустрічей.
Повідомте мене про найближчий зручний для вас час для зустрічі. А поки що осмілюсь подати деякі думки про короткотермінову (негайну) і перспективну стратегії, які можуть правити за основу для нашої дискусії.
1. Канада повинна негайно запропонувати Україні допомогу у виході її з економічної кризи. Допомогу можна надати порадами в галузі керівництва економікою, банківською і фінансовою справами. За домовленістю з Україною в її інтересах клопотатися перед «великою сімкою», Світовим банком, Міжнародним валютним фондом та Європейською спільнотою про пакет економічної допомоги Україні. Канада — дім для понад як мільйона канадських громадян українського походження. Вони пильно стежать за подіями в Україні, тому Канада має випередити держави «великої сімки» та всі інші держави західної демократії в допомозі Україні.
2. Канада має закликати Міжнародний валютний фонд негайно поновити обговорення системи засобів транспортування для того, щоб дозволити Україні платити за певну частину нафти й газу, що їх вона тепер імпортує з Росії.