* * *
Неділя почалася з інтерв’ю місцевій газеті «Фрі прес», потім відбулася зустріч з достойниками православної церкви, знайомство з українським греко-католицьким журналом і невелика екскурсія по Вінніпегу. Пан Денека — архітектор, і він показав свій витвір — греко-католицьку церкву. Церква нам сподобалася.
Надвечір нас посадили в літак на Оттаву. «Добре в гостях, а вдома краще», — мовить українська приповідка. Ми не мали ще дому і летіли, власне, в чужу хату, але господарі Орест та Ірина Новаківські — дуже щирі й гостинні люди, і ми в їхній домівці почувалися добре.
* * *
У понеділок я провів чергову нараду з Родіоновим і Кучером. Якщо вдасться придбати будинок на вулиці Меткаф, то десь у вересні можна б офіційно відкрити посольство. На відкриття посольства, мабуть, приїдуть перший заступник міністра Макаревич і Богаєвський. До того часу потрібно підготувати кілька проектів угод між Україною й Канадою. Родіонов запропонував розробити документ про свободу пересування і про юридичну допомогу громадянам обох країн. Я був проти першого, бо наше пересування ніхто в Канаді не обмежує, а другий — варто. Наказав Родіонову проводити консультації у цій справі з нашим і канадським іноземними відомствами.
6 липня 1992 року лімузин підкотив до хати Новаківських, і за дві години ми з дружиною вже були в Монреалі в люксовому номері готелю «Королева Єлизавета». У фойє нас зустрів пан Анатолій Нікула.
7 липня в Монреальській телестудії були від «Телеглоуб» президент Лебел і Вінтерштейн, від української громади — Григорій Гладій, Лада Топчан і Тарас Гукало та від посольства — я. На зв’язку з боку Києва були від Держтелерадіо Юрченко, голова Комісії Верховної Ради в закордонних справах Павличко і телекоментатор Пасак.
У ході підготовки до телемосту Монреаль — Київ виявилося, що Україна ще не стала членом міжнародної системи супутникового зв’язку. Дійсним членом міжнародної системи супутникового зв’язку був Радянський Союз. Його договір успадкувала Росія. Однак і Україна мала право на певні частоти. Міністерство зв’язку України подало заяву. Ніхто в міжнародній організації не заперечував, але щоб стати дійсним членом, необхідно було сплатити членський внесок. Україна не заплатила. Монреальський «Телеглоуб» домовився з Росією. Вона не заперечувала, і за телеміст Монреаль — Київ заплатила «Телеглоуб». За один сеанс. А Україна ж повинна дістати супутникову можливість виходити зі своєю інформацією на американський континент постійно. Якщо Україна хоче подолати інформаційну ізоляцію, їй необхідний постійний супутниковий телевізійний канал. Через цей канал посольство може регулярно передавати відеокасету на загальноукраїнську програму УТ-1 і в свою чергу пропонувати матеріали з України на канадські й американські телекомпанії. Якщо ми не освоїмо цих нових засобів комунікації, Україна буде об’єктом ідеологічної обробки й дезінформації з боку інших держав, нерівноправним суб’єктом міжнародного обміну інформацією. Наш уряд мусив би коригувати потік закордонної інформації в Україну з урахуванням своїх національних інтересів.
Тим часом режисер розсадив у студії всіх за столами відповідно до ролі кожного в передачі. Перед нами світився великий екран завбільшки десь півтора на півтора метри. На екрані з’явилася київська телестудія з трьома її учасниками. Напевно, і ми в цей час з’явилися на українському екрані. Почався діалог України й Канади через океан. Телеміст пройшов добре. Я подякував його учасникам, тепло потиснувши руку Гукалові.
Після телемосту ми провели екскурсію на «Телеглоуб». Фірма приватна, але її охороняє поліція. Сувора пропускна система. Нас ознайомили з технікою, що, за словами президента компанії, відповідала найвищому світовому рівню. Компанія зацікавлена у співпраці з Україною в галузі телефонізації й космічного зв’язку і готова взяти участь у модернізації систем зв’язку України. Президент компанії пан Лебел знає, що Міністерство зв’язку України вже уклало контракти з американською, німецькою і голландською фірмами. Ті беруться обслуговувати міжнародні лінії: Київ, Київ — область, область — район, але ніхто не виявив бажання взяти найважчий рівень: район — село, райвузол — абонент. «Телеглоуб» готова взятися за цю ланку. Вона у співпраці з «Бел-Канада» — третьою у світі за потужністю телефонною компанією — спроможна багато зробити для України. Я вже писав рекомендаційного листа представникові «Бел-Канада» до міністра зв’язку пана Проживальського. Якщо буде потрібно, напишу такого ж листа й представникові «Телеглоуб» до міністра, хоч, далебі, не знаю його планів і потреб, тому не можу мати будь-яких претензій до пана Проживальського в разі несприйняття ним моєї рекомендації.