— Антидержавний заколот у Москві і його поразка допомогли українським національно-демократичним силам.
— Яка мета була у заколотників?
— Врятувати Радянський Союз від розвалу.
— Як ви гадаєте, Горбачов був зв’язаний із заколотниками?
— Оперативний план державного перевороту складали, мабуть, без його участі, але ідейно він був з ними. Зрештою. Янаєва, який очолював заколот, Горбачов зробив своїм найближчим заступником. А як ви особисто ставитеся до розвалу Радянського Союзу?
— Позитивно.
— Чому ж тоді міністерство не підтримує Україну та інші нові держави?
— Поки що міністерство приглядається до нових держав.
— Але канадське міністерство закордонних справ уже встигло стати на бік Росії. Канадський уряд погодився визнати Росію за єдину спадкоємницю Радянського Союзу в Раді Безпеки ООН, тоді як і Україна, і Білорусь від 1945 року були членами ООН і з точки зору права мають не менше підстав на успадкування місця в Раді Безпеки.
— З практичного боку Україна і Білорусь не були державами. Ви ж самі, пане посол, казали, що Україна була колонією.
— У той момент, коли був демонтований Радянський Союз, Україна вже була незалежною державою.
— Наш уряд був і залишається стурбований ядерною зброєю Радянського Союзу. Розосередження зброї дуже небезпечне.
— Але визнанням Росії за єдину спадкоємницю місця в Раді Безпеки ООН та єдину спадкоємницю ядерної зброї Канада благословила Росію на величезне пограбування України і всіх колишніх так званих союзних республік. До розпаду імперії Росія грабувала свої колонії, і при розвалі імперії Захід узаконив володіння награбованим, і тепер Україна не отримала в Оттаві жодного із шести будинків колишнього Міністерства закордонних справ СРСР, бо всі передані Росії. Страшна несправедливість!
— Вищий інтерес Канади збігається з інтересом країн «великої сімки» — не допустити збільшення кількості ядерних держав, а Україна поки що має ядерну зброю.
— Україна зацікавлена в ядерному роззброєнні, але чи готова Канада допомогти Україні зберегти свою незалежність?
— А вашій незалежності хтось загрожує?
— Росія загрожує.
— Вона має так багато своїх економічних проблем, що їй не до вас.
— Історія знає немало прикладів, коли правителі держав шукали способів розрядити невдоволення народу шляхом зовнішніх військових авантюр.
— Пане посол, у чому ви бачите своє головне завдання в Канаді?
— Я його вбачаю в тому, щоб укласти між Україною і Канадою широку політичну угоду, за якою Канада узяла б на себе зобов’язання допомогти Україні зберігати недоторканність своїх кордонів. Зі свого боку Україна, ясна річ, готова до найширшої політичної і військової співпраці для сприяння канадським національним інтересам. Я радий, що пан Бослі глибоко розуміє закономірність зміни геополітичної ситуації у світі і готовий прийняти Україну за окремий поважний чинник у новій майбутній Європі.
— Це вже далекосяжні висновки.
— Думаю, що вони випливають з доповіді вашої комісії. Пане Бослі, я хотів би зачепити ще одне питання. Йдеться про активізацію взаємин між народами наших країн. Цьому сприяло б заснування прямого авіамаршруту між Україною і Канадою, наприклад, Київ — Торонто і Торонто — Київ.
— З нашого боку, — відповів Бослі, — немає жодних заперечень — хоч сьогодні! Але уряд цим не займається. Це справа приватних авіакомпаній.
Ми попрощалися з наміром продовжити діалог у майбутньому.
Увечері я мав зустріч у справі Македонії. Пані Палій-Мур, симпатична жінка, представила мені делегацію з трьох осіб: македонця І. Битова, хорвата Л. Бутковича і ще одного македонця з Оттави.
Пані Палій довго, дуже красномовно й аргументовано переконувала мене, що Україна повинна б визнати незалежність Македонії.
Я висловився в тому дусі, що як борець за незалежність України завжди стояв і стою за право націй на самовизначення. Це право вважаю фундаментальним і таким, що не підлягає ніяким сумнівам і застереженням. Отже, я за право Македонії на самовизначення. І радий, що 1991 року Македонія проголосила свою незалежність (фактично від сербського диктату). Що ж стосується визнання Македонії Україною, то це питання швидше слід адресувати міністрові закордонних справ України панові Зленку. А для нього питання ускладнюється тим, що Україна встановила дипломатичні відносини з Грецією. У Греції ж північно-західна провінція носить назву Македонія. І Греція заявила, що вона готова визнати Македонію за незалежну державу і встановити з нею дипломатичні відносини, якщо та себе перейменує. Очевидно, визнання Україною Македонії ускладнило б відносини з Грецією. Можливо, що цього наш міністр не захоче.