Сторонній і тверезий спостерігач насамперед помічає ту частину спектру сп'яніння, де відбувається рух. Тоді вже неможливо ігнорувати інакшість; око і вухо вловлюють її. Слова для цього стану вказують, принаймні в країнах пива і вина, або на надмірне вживання напоїв, або на зростання активності. Переважно вони зводяться до латинського «bibo» та «ebrius[44]>, староверхньонімецького «trinkan» та ґотського «drigkan».
Тоді як «Rauschen» (сп'яніння) вказує на жвавий рух. Цей рух може стати несамовитим — англосаксонське «rush» (квапитися) також з цієї категорії. Тут треба уявляти собі підвищену, вібруючу вітальність. «Rauschzeit» іноді є паруванням. Про вепра кажуть, що він став «rauschig[45]». Комахи й пташки збираються у зграї; одразу після весільного лету в термітів відпадають крильця.
«Rauschzeit» є часом у зграй, коли люди і звірі збираються разом. Саме тому активна, вольова сторона сп'яніння відома краще. Сп'янілий не цурається товариства; йому приємно почуватися в святковому гармидері, він не шукає самотності. Часто його поведінка привертає увагу, проте тут йому дозволена більша свобода, ніж тверезому. Охочіше дивляться на того, хто сміється, ніж на похмурого; того, хто розвеселився, сприймають поблажливіше, часом навіть як людину, що розвіює нудьгу та поліпшує настрій. Коли входить посланець Діонісія, він прочиняє двері до блазенського світу. Цей настрій передається навіть тверезим.
Така підвищена активність, яку годі не помітити, надає слову «сп'яніння» особливого акценту. Загалом видима сторона речей навіть у мові претендує на більшу частку, ніж сторона прихована. Прикладом тут слугує слово «день». Коли ми його вимовляємо, то охоплюємо водночас і ніч. Отже, світлова сторона включає також і ніч. Зазвичай про таке ми майже ніколи не думаємо. Так само слово «Rausch» (сп'яніння) хоч і підкреслює зростання життєвих сил, також включає в себе їхнє приглушення: летаргічні й нерухомі стани, подібні до сну та мріянь.
Сп'яніння виражається в різноманітних, часто протилежних проявах; так само різний вплив чинить і наркотик. Проте обидва явища доповнюють одне одного, утворюючи єдиний комплекс широкого діапазону. Хасан Саббах за допомогою гашишу приводив своїх асасинів як у світ щасливих мріянь, так і у світ убивств.
Той, хто бажає знеболювального, поводиться інакше, ніж той, хто прагне сп'яніння фантазера. Перший шукає не товариства, а самотності. Він стоїть ближче до залежності, тож намагається приховати власні дії; йому також чужа періодичність свят. «Прихований пияк» вважається підозрілим типом.
Той хто за звичкою доводить себе до тяжкого сп'яніння, приречений робити все потай, оскільки наркотики майже завжди походять із темних джерел. Їхнє вживання веде у зону нелегальності. Тож коли такий сп'янілий вже не цурається публіки, то це може бути ознакою початкової анархії. Так, після Першої світової війни можна було спостерігати в кав'ярнях наркотизованих, які «втуплювалися поглядом у порожнечу».
Сп'янілий уникав товариства не лише тому, що боявся його з різних причин. Він за своєю природою потребував самотності; його сутність націлена не на те, щоб ділитися з кимось, вона має приймальну, реципієнту природу. Він ніби сидить перед магічним дзеркалом, нерухомий, заглиблений в самого себе, а отже, завжди є ця самість, якою він насолоджується, або у вигляді чистої ейфорії, або у вигляді картини світу, яку формує його єство й повертається, заливаючи його. Існують лампи, чиє флуоренсцентне світло здатне перетворювати сірий камінь у золотий самородок.
Бодлер, який називає гашиш «зброєю для самогубства», згадує серед інших його впливів надзвичайний холод після вживання наркотика, який він зараховує до «класу самотніх радостей». Це замерзання, яке викликають також інші психоделіки, має не лише фізичну природу. Воно є також ознакою самотності.