Важливішими за регіональні та горизонтальні відмінності «подорожей» є відмінності вертикальні: зондування глибини. Для Ґідо це також був темп; велика подорож починалася, коли він міг сказати: «І am high[539]». Потім було те, що він називав «хімічним весіллям» або оргазмом духу: «І am stoned[540]». Такі вислови є звичними; у нього був ще третій, яким він завдячував Вольфскелю і просив його тримати в секреті. «Мені ще ніколи не траплявся хтось такий, який зайшов би так далеко».
Але тут завжди загрожує «down-kick», Судний день.
Грибний симпозіон
«Down-kick» загрожував також під час грибного симпозіону навесні 1962 року, але проминув, повністю не розкрившись, просто як глухе нездужання.
Симпозіон був присвячений одному з мексиканських грибів-провісників, «Champignons hallucinogènes divinatoires», давно відомих у Європі, щоправда, лише теоретично й езотерично. Вже у невичерпному кодексі Бернардіно де Сааґуна є малюнок цього виду: група грибів, над якою ширяє людиноптах із гострим дзьобом. Невдовзі після Конкісти почалися перші процеси проти осіб, які провіщали майбутнє, входячи в транс за допомогою грибів. Це розглядалося як «chose diabolique[541]».
Наука зацікавилася грибами лише після подорожі подружжя Вассон, яке в супроводі команди етнологів, хіміків та фотографів відвідувало віддалені гірські села в Мексиці, де ще зберігся відповідний культ. Учасники експедиції долучалися до ритуалів тубільців. Перший репортаж про експедицію був опублікований 1957 року в журналі «Life». У 1958 році за ним послідувала ґрунтовна, широко ілюстрована монографія Ейма і Вассона[542] «Les champignones hallusiongènes du Mexique[543]». Ця праця відповідала високим науковим критеріям гуманітаристики та природничих наук і навіть виходила за їхні межі. Вона поєднала в собі такі різні дисципліни, як етнологію, археологію, міфологію, історію, порівняльне мовознавство, мікологію, фармакодинаміку та фітохімію. Окрім того в ній цитувалися такі «авгури», як Вільям Блейк: «Хто не бачить в яскравішому світлі, ніж наше, тлінне око, той не бачить нічого».
Для Вассона візії «законсервовані в наших глибинах». Гриб розпалює їх. До речі, він вихваляв його за те, що цей гриб не викликав залежності — від жодного індіанця він не чув про «penchant aux Champignons[544]». Напевне, Вассони з'явилися в тих непрохідних долинах незадовго до кінця [недоторканості того світу], що настав з появою перших гелікоптерів.
Минуло небагато часу, й ці гриби потрапили під лупу доскіпливого вивчення у фірмі Сандос в Базелі — з фітохімічного боку їх досліджував Альберт Гофманн, а з фармакологічного — Геріберт Концетт, який, як мені здається, вже одержав тоді посаду професора в Інсбруку. Хай там як, а в процесі нашого листування в нас посилилося бажання провести симпозіон, до якого ми також запросили Рудольфа Ґельпке.
Невдовзі я вже міг почати приготування, під час яких треба було провести принаймні грубе відокремлення всього «профанного». Певна строгість приміщення тут не завадила б, адже зайві деталі тільки збивають із пантелику. Язді[545], один із персів, яких перекладав та часто цитував Ґельпке, у своєму трактаті про мистецтво куріння опію дає з цього приводу точні вказівки. Слід уникати куріння на вітряних, у брудних або темних місцях, у товаристві огудника, чужинця, некурця. Також вважається небажаним курити на самоті, адже тоді слід боятися з'яви демонів. Ідеальним вважається невелике й закрите коло друзів. Сьогодні ще можна додати, що слід підібрати таке приміщення, куди по можливості не проникатиме шум моторів. Це стає дедалі складнішим.
Диван і комфортний фотель у кімнаті вже були; я потурбувався про ковдри й підставки для ніг, а також про зручний та водночас екзотичний одяг — дістав, зокрема, джелабу[546], яку недавно привіз із Єгипту. Напередодні я натопив велику кахельну пічку. Вона пожирала неймовірну кількість дров, але в Штауффенберзькому лісі їх було аж задосить. Зате потім тривалий час пічка зберігала тепло, тож не потрібно було постійно підкладати дрова у вогонь. Пічка стоїть у кімнаті на першому поверсі, там, де гестапо зберігало папки з документами, які після замаху на Гітлера були конфісковані. На дверях іще досі є сліди від опечатування.
Недавно я ще раз одружився. Тож Телятко[547] відзначало тут свій новий статус; із прибуттям гостей перший поверх мав стати для інших табу. Нагорі була підготовлена «театральна вечеря», залишилося тільки вибрати платівку для програвача, зачинити кішку, відімкнути телефон та побутові машини й загалом, наскільки то було можливо, подбати про те, щоб не виникло жодних завад.
542
546
547