У такому разі не відбудеться «екскурсія крізь хімічні ворота у світ трансцендентальних переживань», не буде й «короткого позачасового осяяння», про відсутність якого в нашій запрограмованій освітній кар'єрі справедливо журиться Гакслі. Тут годі щось змінити, адже:
Варто згадати й про те, що мексиканські наркотики не еротизують, як ефір та алкоголь. Вони заводять у глибини нашого характеру значно далі, ніж тільки до перехрестя, на якому розділяються статі. Характери зазнають впливу статі, але вона не визначає їх. Тому графолог може зробити хороший аналіз, тоді як стать того, про кого він робить висновок, залишається невідомою. Вік, освіта, стиль часу та темперамент накладають сильніший відбиток.
Тут існує ризик іншого роду. В одну мить можна пізнати те, що за інших обставин виявилося б тільки через роки. До цього не приведе жодна сповідь.
Звідки походить легке затинання під час прочитання таких слів як «трансцендентальне»? Очевидно, через те, що межі ідеалізму більше не дають нам можливості ділити космос. Ми хоч і не маємо кращого знання, зате маємо новий погляд. Так само, як існує граматичний інстинкт, є інстинкт філософський.
Рафінована матерія
Цитую: «Характер одкровення при вживанні мескаліну видається ще більш підозрілим через ту обставину, що mysterium tremendum[576] криється не лише в будь-якій речі, але й у винятково банальних речах» (Петер Рінґґер[577]).
Так, описучи один самоексперимент, автор згадує, що був довго занурений у споглядання напівпрочинених дверей: «При цьому мені здавалося, ніби я тримаю в руках увесь сенс цього світу».
Я дійшов тут іншого висновку. Таке сприйняття або така сила сприйняття є провісником того, що ми далеко просунулися в наближенні. Починають відчинятися якісь двері — це, безперечно, щоденна банальність. Але вже у Рембрандта це стає тривожним. Він малює не лише двері, але й те, що за ними криється. Двері починають відчинятися — нас закликають перевірити, що там таке, або стати свідком: входить суд, щоб оголосити свій вирок, лікар повертається з рентгенівського кабінету, ми спізнаємо страхи вигнанця, зачарування коханця, який довгий день чекав на кохану. Все це інструментує світлими й темними тонами симфонію долі.
Двері подібні до дзеркала — вони відбивають знайому картину. Аж тут вони стають прозорими. Чи, радше, ми починаємо здогадуватися, що вони можуть стати прозорими. Не та і не ся доля з її скороминущим щастям і нещастям чекає на нас. Час буде зібгано в складки, як завісу. Не та і не ся доля, а доля in summa[578], доля як гірський хребет, що кидає перед себе свою тінь.
«У момент смерті ми входимо в субстанцію історії». Один із найкращих висловів Леона Блуа. При такому наближенні епізодичне стає неважливим, тоді як матерія починає випромінювати сильніше. Двері чи брама набувають значення самі собою — вузька стежка, темна долина звужуються і стають мостом Сират[579], який, ніби лезо ножа, розділяє час і вічність. Серед мільярдів часових переходів важить лише один, який, мов одиниця в космосі чисел, схований у кожному з них.
Хрест стане сильнішим і могутнішим, якщо розіп'ятий зійде з нього. Пророки бачили більше, а євангелісти — менше; так відбувається з кожним здійсненням у часі. Політ на Місяць — один із прикладів цього сьогодні. Тут, зокрема, можна шукати одну з причин того, чому євреї не визнали Месії. Так само не може бути сьогодні визнаний Місяць у формі, в якій до нього моляться.
Хай там як, але тоді буття принаймні ущільнилося у своєму явленні як епіфанія, тоді як сьогодні через явлення стало пласким. Існувало безліч пагорбів і хрестів; Помпей наказав встановити хрести вздовж усієї дороги до Неаполя після того, як переміг Спартака. Але одного разу пагорб обернувся на Голгофу, а хрест — на саму долю людства. На одну мить двері відчинилися; завіса розсунулася на два боки. Така подія триває тисячоліттями.
Ось як можна бачити двері, ось як можна бачити хрест. Якби ми жили в математичному світі, тоді в ньому був би зафіксований космос чисел — у хресті координат, який служив би опорою всіх арифметичних і геометричних обчислень. У магічному світі одна тріска від його хреста стала б метою хрестових походів і паломництв.
579