Юнґ-Штіллінґ[41] визначає сприйнятливість як «здатність до передчуття» і має на увазі високу чутливість, якої можна досягти певним способом життя. «Нарешті навіть суто благочестива людина шляхом тривалих вправ та через самоперетворення перед Богом може досягти стану зачарування та магнетичного сну». На його думку, «душа в природному стані проявляється через мозок і нерви, а в магнетичному стані — без того і того». Мовляв, тільки після смерті ясновидний сон у людини розкривається на повну силу, адже тоді він цілковито відокремлюється від тіла, й ця здатність є значно довершенішою, ніж то можливо досягти за життя.
Наділені здатністю до передчуття в Юнґа-Штіллінґа приблизно відповідають надсензитивним Райхенбаха; відповідно до сьогоднішнього слововжитку їх можна назвати надзвичайно рідкісними мутантами, які час від часу все ще з'являються на світі. Здатність до передчуття можна розвивати, але вона все ж таки має бути вродженою. Таким чином Юнґ-Штіллінґ пояснює, зокрема, випадки, коли застережливі сновидіння або візії мав не загрожений, а третя особа, яка відігравала для нього роль приймача. Ця здатність не має бути пов'язаною з якимись етичними чи духовними здібностями; вона може проявитися як у пересічної, так і в геніальної особистості. В образі князя Мишкіна Достоєвський змальовує тип високорозвинутої здатності до передчуття, така людина справляє на своє оточення враження ідіота.
У старих та нових біографіях щоразу натикаємося на постать сензитивного, якого перед появою вогню, блискавки чи якогось іншого нещастя охоплює непогамовний неспокій або дихавиця, і він залишає приміщення, в якому перебував разом з іншими, що й далі залишаються безтурботними.
Стани збудження або медитації подібні до станів сп'яніння; вони можуть також виникати без використання токсичних засобів. Усе це вказує на те, що за допомогою наркотиків пробуджуються сили, які є значно масштабнішими, ніж якась специфічна інтоксикація. Наркотики є ключем до сфери, яка залишається недоступною для звичайного сприйняття, але це не єдиний такий ключ.
Для того, до чого прагне людина, поняття сп'яніння є недостатнім, тож його слід певним чином розширити, охоплюючи різнорідні й навіть протилежні прояви. Ми почали з констатації, що наркотики діють як на волю, так і на сприйняття. В межах цієї амбівалентності існує ціла шкала, яка в обидва боки веде до втрати свідомості та врешті до смерті. Наркотики можуть бути бажані як засоби збудження і стимулювання, як засоби сновидінь, наркозу та як фантастикуми[42]; вони служать як для знеболення, так і для збудження. Хасан Саббах[43], гірський старець, був знайомий із повним діапазоном цієї шкали. Він вів посвячених, які пізніше назвалися асасинами, від спокою штучних раїв аж до шаленого амоку проти місцевих володарів та їхніх намісників. Щось споріднене, хоча й цілком інакше, можна знайти в заплутаності нашого технізованого світу. До його тенденцій належить як втеча в стан наркозу, так і підсилення моторики завдяки стимуляторам.
Законодавець змушений спростити цю повноту. Він трактує сп'яніння як «стан, спричинений дією п'янких отрут, зокрема, гостре отруєння алкоголем». Йому належить прийняти рішення: чи пов'язане сп'яніння з певною дією або бездіяльністю, чи ні. Визначити, в якому стані свідомості починається відхилення, що вже є порушенням закону, доволі складно, оскільки існують наркотики, які, принаймні тимчасово, поліпшують технічні результати. Для учасників змагань такі засоби були відомі в усі часи, але межа між допінгом та дозволеним збудженням доволі нечітка.
Щороку на ринку з'являються нові наркотики, небезпечність яких часто можна виявити лише тоді, коли вони вже завдали шкоди. Інші речовини завдають мінімального збитку, але за десятиліття вживання негативний вплив сумується й може призвести до фатальних наслідків. Це стосується як збудних наркотиків на кшталт тютюну, так і седативних типу легкого снодійного. Окрім того стимулянти і седативи часто вживаються паралельно або, якщо точніше, один проти одного. Пилка рухається туди й назад. Тут можна згадати і навантаження терезів: до кожного тягарця на протилежну шальку кладеться такий самий. Так утримується штучна рівновага, аж поки одного дня терези зламаються.
41
42
Замість «психоделіків» Е. Юнґер вживає застарілий термін «фантастикуми» («
43