ПЕРЕДМОВА (Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО)
“Тризубвіці” для мене є важливими партнерами, братньою організацією. Це організація, для котрої її ідеї - не фасад, не ширма з красивих слів, а дороговказ до дій. Це - одна з найпотужніших українських молодих патріотичних сил.
Ми разом боремося проти приватизації Почаївської лаври, національної історичної та духовної святині, однією конфесією. Ми разом встановлюємо пам'ятники, відновлюємо могили борцям за волю України, організовуємо громадські заходи, захищаємо національні та соціальні права українців.
Я вдячний “Тризубу” за співпрацю, за їх посильну участь у наших спільних акціях. Без його активістів, готових на все заради перемоги української справи, нам би не багато чого вдалося.
Дмитро Ярош, провідник і очільник Тризубу, є інтелектуалом і організатором водночас. Ця його праця - це і зліпок нашого часу, і дороговказ у майбутнє. І навіть дискутуючи з його окремими позиціями, зазначу: у наш час, коли так бракує дієвих патріотів, він веде “Тризуб” саме цим шляхом.
Бажаю Дмитрові і Організації, котру довірено йому провадити, сили і наснаги, відчуття Духу Предків, і сподіваюся на десятки і сотні спільних проектів у майбутньому.
Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО
ПЕРЕДМОВА (Олег БАГАН)
Націоналізм як креативна дія, як вічний порив до самоствердження, як нескорений дух національної свободи – це постулати незнищенності й сили ідеології українського опору. Не завжди і не кожне суспільство здатне піднятися до лицарської етики націоналізму, забезпечити гармонійний розвиток своєї країни. Тим більше суспільство, вражене бацилами холуйства, пристосуванства, відступництва. Тоді країна і народ стають заручниками й жертвами зграйки хитрих ділків від політики і хижаків міжнародного капіталу. Тоді, наче гігантські гангренні рани, розростаються у світі імперії, що пожирають народи, руйнують духовні основи, заганяють мільйони в кайдани видимого й невидимого рабства. Глобальний космополітизм висушує душі, підмінює вартості, руйнує відчуття істини.
Сьогоднішній український національний рух ще заслабкий, бо дезорієнтований лжевченнями, здрібнілий через безпринципність і партійницьку кон’юнктурщину своїх лідерів. Нація розгублена й отруєна безвір’ям. Лише відновлений Орден Національного Чину може повернути їй надію і перспективу, лише всеохопна національна революція – революція як вічне самооновлення нації, шляхетний порив до Добра – зможе розбудити в ній нову вітальну силу.
Це головні тези книжки, написаної на перехресті політології й ідеології, чесно спрямованої на аналіз найбільш болючих і неприємних проблем сучасної України. Книжки-звернення до молодих націоналістів, які формуватимуть наше майбутнє, і до досвідчених політиків, які несуть відповідальність за сучасність. Її мета – розбудити Правду, наснажити Волю, ще раз ствердити головні принципи Націоналізму як єдиної запоруки українського історичного Успіху.
Олег БАГАН
ПЕРЕДМОВА (Ростислав ВИНАР)
Життєвим шляхом можна прямувати з вірою та честю, а можна перетворити його в суцільну ганьбу та безчестя. Це стосується як окремих особистостей, так і певних людських спільнот. Усе залежить від мети й наміру, з якими люди долають свій земний життєвий шлях…
Вважаю за честь надану мені можливість написання передмови до книги мого побратима Дмитра Яроша, котрий багато років очолював ВО “Тризуб” ім. С. Бандери і сьогодні є одним із лідерів націоналістичного руху в Україні.
Отже, декілька слів про автора та про саму працю.
Вже більше двадцяти років ми йдемо пліч-о-пліч нелегкою дорогою боротьби, поразок та перемог. Разом побували у важких, деколи екстремальних ситуаціях, разом втішалися спільними перемогами і здобутками, разом долали труднощі та переживали невдачі. Із упевненістю можу сказати про мого найближчого побратима й друга словами великого Кобзаря: “У нас нема зерна неправди за собою”.
Дмитро Ярош разом зі славної пам’яті Провідником Василем Іванишиним, нашим Батьком, створював “Тризуб” ім. С. Бандери. Він же став наступним Головним Командиром Організації після друга Василя. Під його керівництвом “Тризуб” міцнів, гартувався та набирав сил у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу.
Друг Дмитро провів Організацію через роки випробувань і зударів з антиукраїнськими силами, зберіг та зміцнив Батькове дітище для подальшої боротьби за українську національну державу. Безумовно, вдалося далеко не все – були невдачі, прикрі помилки, прорахунки. Але “Тризуб” існує, і нині він є вагомим чинником на українській політичній арені, котрого остерігаються недруги та поважають друзі й прихильники.
Разом з Організацією гартувався та мужнів Дмитро, віддаючи всього себе боротьбі за українську Україну, і в цій боротьбі перетворюючись на досвідченого провідника та політичного діяча. Красномовним доказом цього є ця книга.
Перед нами пролітають бурхливі роки зародження, становлення та розвитку Організації. Разом із “Тризубом” ми проживаємо певні визначальні етапи новітньої української історії. Але нам ще зарано писати просто мемуари…
Надзвичайно важливою частиною цієї книги є відповідь на запитання: що робити далі, як діяти і що є стратегічною метою нашої боротьби?
Чітко й виважено, водночас пристрасно й з любов’ю до України обґрунтовується життєва необхідність здобуття та розбудови національної держави – єдиного історичного та політичного фактору, котрий дасть змогу вижити і знайти своє місце у світі українській нації. Глибоким і реалістичним є аналіз політичної ситуації в Україні та шляхів виходу нації із критичного, із загрозою для існування, стану.
Абсолютно зрозумілими після прочитання книги є мета нашої боротьби, шлях побудови національної держави та місце й роль націоналістичного руху в цих процесах.
Дуже важливими для розуміння витоків непохитної віри в остаточну перемогу нашої боротьби є “Декалог українського націоналіста”, “12 прикмет характеру українського націоналіста”, а також “44 правила життя українського націоналіста”, котрі дуже доречно ввійшли до цієї збірки. Також у книгу включені “Декларація націоналістичних принципів” та “Програма реалізації української національної ідеї у процесі державотворення”, яка була розроблена Провідником ВО “Тризуб” ім. С. Бандери Василем Іванишиним у 2003 році.
Залишається тільки побажати, щоб стратегічна мета нашої боротьби, усі цілі та завдання, викладені на сторінках цієї праці, були успішно втілені в життя!
І нехай Господь та Пресвята Богородиця допоможуть нам у цій святій та праведній боротьбі!
Ростислав ВИНАР
УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ: XXI СТОЛІТТЯ
ПРОВІДНИКУ, ВЧИТЕЛЮ, ПОБРАТИМУ ВАСИЛЮ ІВАНИШИНУ ПРИСВЯЧУЮ.
Автор.
Вперед! Бо нам ні на кого надіятись
і нічого озиратись назад!
М. Міхновський
2009 рік від народження Господа нашого Ісуса Христа.
Україна.
Вісімнадцять років минає від того часу, як моя країна волею обставин, без пролиття жодної краплі крові вийшла зі складу СРСР, проголосила свою Незалежність і вирішила творити нове життя. Цей крок українців мав епохальне значення, бо поставив хрест на існуванні однієї із наймогутніших комуністичних імперій світу з центром у Москві та дав шанс десяткам інших народів почати творити власні держави. Червона сатанинська ідеологія та система, що панувала ледь не на половині земної кулі, враз впала, придушивши під своїми уламками радянський тоталітаризм. Світ змінився!..
Змінилась і моя країна. Зовнішня окупація була переможена і знищена. Здавалося, що війна Московської імперії проти українців, що тривала останні триста років, нарешті припиниться й українці отримають Свободу і Право на гідне життя.
Та не судилося – українці не здобули своєї національної державності. Натомість прийшла окупація внутрішня, що продовжила нищення нашої нації та активну протидію устремлінням народу бути господарем своєї долі на своїй землі. Та й Москва, оговтавшись від поразки у 90-их роках минулого століття, перейшла у відчайдушний контрнаступ, намагаючись відвоювати втрачені позиції та повернути собі колишнє панування на українській землі. Держава Україна стала „нічийною” державою, перехідним неоколоніальним утворенням від УССР до Української Самостійної Соборної Держави. Причому цей перехід може вести не тільки у потрібному – національно-державному, але й у зворотному – імперському напрямку. Все залежить від того, чи виграє нинішнє покоління українців Війну за майбутнє Нації.