13. Скоротити управлінський апарат у силових структурах до реальних потреб. Переатестувати кадри силових структур за критерієм національно-державницьких позицій, професіоналізму та вільного володіння українською мовою.
14. Забезпечити належне національно-патріотичне виховання особового складу силових структур.
15. Здійснити остаточне виведення всіх російських військ із території України – як реальної військової загрози безпеці України. Не допускати створення на території України іноземних військових баз.
16. Розмежувати функції українських державозахисних і правоохоронних структур, чітко окреслити їхні права, обов’язки, критерії оцінки їхньої діяльності.
17. Відновити ядерний потенціал України – як гарантію від будь-чиєї агресії в наш час політичного бандитизму провідних держав світу.
18. Вивести Україну з усіх інтеграційних, а насправді новоімперських структур, творених з метою відновлення московської імперії у кордонах СРСР.
19. Не допустити захоплення наших транспортних систем іноземними державами.
20. Засудити та скасувати дії, вчинені владою, які ведуть до обмеження національного суверенітету.
21. Прийняти Закон про енергетичну безпеку, згідно з яким одне джерело енергопостачання не може мати більше 20 % потреб українського ринку.
22. Ввести національно-захисне оподаткування на будь-які чужомовні видання, теле- та радіопрограми, книжки, концерти “своїх” та іноземних виконавців.
23. Заборонити діяльність антиукраїнських, антидержавних партій, громадських організацій, ЗМІ.
24. Посилити в’їзний режим на кордонах України для запобігання проникненню нелегальних мігрантів.
25. Посилити боротьбу з нелегальним обігом, виробництвом та транзитом наркотиків.
26. Ліквідувати нинішню кримську територіальну автономію як суперечну Конституції.
27. Денонсувати незаконні та зрадницькі Харківські угоди 2010 року.
28. Провести люстрацію чиновницького та депутатського корпусів України. Ті особи, які за часи Незалежності віддавали або виконували злочинні накази і розпорядження, мають понести заслужене покарання. Також має бути введена заборона на займання будь-яких посад у структурах державної влади, спецслужбах, правоохоронних органах впродовж 15 років для осіб, задіяних в злочинних діях режиму внутрішньої окупації.
29. Кардинально посилити кримінальну відповідальність за корупцію та хабарництво.
6. Економічна політика
Економіка – це система забезпечення матеріальних інтересів тих, кому належить влада. У розвинутих, національних державах народ виборов собі значну частину влади, а з нею – і право на значну частку в розподілі прибутків від економічної діяльності.
В Україні економіка ідеально працює на забезпечення матеріальних інтересів людей влади і зв’язаних з нею через корупцію внутрішніх і зовнішніх хижаків. Практично всі фінансові системотворчі економічні ресурси в Україні належать неукраїнцям. А весь народ, політичні здобутки якого вже півтора-два десятиліття успішно продають владі різні “опозиціонери” (комуністичні, соціалістичні, “демократичні”, “протестні”, “патріотичні” тощо), посаджений владоможцями на голодну пайку і мільйонами тікає світ за очі в пошуках заробітку.
Наша економіка не тільки не забезпечує матеріальних інтересів народу, але перетворена в досконалу систему грабежу народу та держави і є найголовнішою складовою частиною системи нищення української нації. При цьому на кожних виборах і влада, й “опозиція” обіцяють ще й удосконалити її – щоб діяла ще ефективніше...
Ключем до перетворення економіки в систему забезпечення матеріальних інтересів народу є тільки національно-державотворча політика: створення власної національної держави.
Бо ефективна і корисна для народу тільки економіка в національних державах, де вона будується і розвивається за формулою: “Від створення й утвердження національної держави – через державний захист економічних інтересів нації – до добробуту кожного громадянина”.
Українська економіка має забезпечувати всебічне відродження і розвиток української нації, добробут усіх громадян та економічну безпеку держави.
Ми керуємося національними принципами: “Свій до свого по своє”, “Українські гроші – в українські руки – на українські справи”, “Ви не даєте нам жити – ми не дамо вам панувати!” тощо.
Невідкладним вважаємо:
1. Розгорнути політичну боротьбу за українську національну державу і реальне національне народовладдя, без чого неможливо здійснити будь-які соціально-економічні (як і всякі інші) реформи на користь народу.
2. Відновити державний контроль за стратегічними галузями економіки.
3. Переглянути результати приватизації з огляду на національні інтереси. Провести реприватизацію незаконно приватизованих стратегічних промислових об’єктів (ВПК, НГК тощо).
4. Заборонити приватизацію у стратегічних галузях народного господарства, у першу чергу – транзитно-транспортної системи України.
5. Відмінити всі законодавчі та нормативні акти, які сприяли неефективній та злочинній приватизації.
6. Визначити перелік галузей приватизації і підприємств, де можлива участь лише українських інвесторів.
7. Заборонити контроль іноземними власниками більш, як за 30% підприємств галузі, що охоплюють не більше 30% сегменту ринку.
8. Поставити під ефективний громадський контроль механізм управління державним майном з метою запобігання розкраданню та штучному банкрутству державних підприємств.
9. Встановити карну відповідальність за штучне витіснення працівників із підприємств з метою їх наступної приватизації. Першою передумовою приватизації має бути збереження кількості робочих місць – через реорганізацію, реконструкцію і розширення виробництва. Друга умова – збільшення прибутків держави від діяльності приватизованого підприємства.
10. Забезпечити державну підтримку підприємцям, які сприяють процесам національного відродження і державотворення.
11. Амністія тіньового капіталу, до того ж – із реальними гарантіями стане можливою тільки в українській національній державі, тільки за індивідуального підходу до його власників і тільки за умови використання конкретного капіталу для створення й утвердження національної держави.
12. Провести докорінну націозахисну реформу податкової системи України. Відмінити накинуті нам міжнародними хижаками руйнівні схеми оподаткування, знизити податковий прес на українського виробника, перейти до стимулюючого оподаткування.
13. Ліквідувати необґрунтовані пільги для іноземних товаровиробників і спільних підприємств.
14. Реформувати банківську систему з метою підвищення рівня її прозорості, ефективності, надійності та доступності до кредитних ресурсів.
15. Скоротити контролюючі органи до реальних потреб.
16. Припинити переливання національних ресурсів за межі України, створити умови для їхнього повернення в державу.
17. Націоналізувати всі стратегічні підприємства, що знаходяться на території України, у першу чергу ті, що потрапили до рук іноземного капіталу.