Оксана Мороз
Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців
Велике людське дякую!
Вікторії Демченко — людині, у розмовах з якою народилася ідея книжки. Її підтримка стала безцінною на всьому шляху реалізації задуму в те, що ви зараз тримаєте в руках. А ще Вікторія стала для мене важливим джерелом інформації про психологію людей.
Ксені Поповій, яка не лише створила візуальний образ книжки, а й стала її першим критиком. Це були безцінні години дискусій, у яких народжувалася істина.
Перш ніж цей текст потрапив до видавництва, його допомогли відшліфувати майстри слова і сенсу Євген Шишацький і Віктор Кіщак. Про таку критику і коректуру можна було тільки мріяти!
Світлана Чеботарьова дала цінні консультації щодо нюансів фізичного здоров’я і допомогла розібратися в хитросплетіннях доказової медицини.
Дякую Анастасії Бродніковій і Сергію Морозу, які підтримали, повірили і не дали зупинитися в хвилини, коли було особливо важко. Це безцінно!
Ця книжка не з’явилася б, якби мої батьки не навчили мене аналізувати, думати і вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки.
PS: Окрема подяка кондитерській Honey. Коли мене настигав ступор, який не могли зрушити жодні зусилля волі й погрози дедлайнами, завжди допомагала атмосфера улюбленого місця і чашка капуорендж. Це моя чарівна таблетка;)
Моя історія
Цей розділ дався мені найважче. Спочатку він був глянцевим і загальним, згодом — мотивуючим, потім — філософським. Та завжди з особистого він містив тільки висновки, зроблені за роки компромісів із совістю. Я обрала комфортний для себе формат: суть він передавав, при цьому за кадром залишалися всі переживання, які до цієї суті мене й спонукали.
Книжка була готова. Її читали off the record, і в усіх виникало те саме запитання: а насправді, чому ти пішла від вірусмейкерів? Ті, хто знав мене, запитували радше з цікавості, відкидаючи озвучену причину втомилася. Незнайомці ж не вірили, що можна взяти і піти зі сфери, яка, згідно з усіма міфологемами, кишить таємницями і грошима.
Останньою краплею стала суботня розмова з Оксаною Форостиною. Ми тоді вели переговори про видання книжки в Yakaboo Publishing, і вона сказала своє вагоме: на початку має бути ваша справжня історія — тоді люди повірять.
Тож я видалила конформістський текст і написала свою реальну історію. Вона така, як є, — зі слабкостями, кострубатостями, помилками, надіями й компромісами. Підсумком її стала ця книжка.
Мені 37 років. Майже 20 з них я працювала на вірусмейкерів. Їхнім завданням було змінити думку і поведінку людей у потрібному їм руслі. Моїм — допомогти їм у цьому.
Мені пощастило попрацювати в різних сегментах індустрії і на різних позиціях. Десь я була найманим менеджером, десь інструментом, десь консультантом.
Двадцять років тому нічого не провіщало цієї історії. Я була типовою студенткою-зубрилкою. За спиною — перемоги на республіканських олімпіадах і заліковка лише з п’ятірками. На нашому курсі ніхто не міг таким похвалитися, і, здавалося, мій шлях визначений — аспірантура, кандидатська, викладання. Та я опиралася цьому. Я виросла в родині вчителів і дуже добре знала, що таке бути бюджетником в Україні.
Тільки тиск батьків зупинив мене від початку трудового шляху вже на першому курсі — жити на 5 грн у тиждень було дуже складно.
Мій шлях у вірусмейкерство (тоді я зовсім не розуміла, що це він) почався влітку 2001 року в львівському рекламному агентстві. Воно володіло кількома класифайдами і заробляло від продажу реклами в них. Я була звичайним рекламним агентом, якого годують ноги: переконала фірму розмістити рекламу — отримала свій відсоток. Збоку все виглядало «чинно і благородно», та насправді ми продавали повітря. Декларований наклад був тільки друкованими літерами, як і ефективність реклами. Зрозуміла я це швидко, але повертатися до 5 грн на тиждень дуже не хотілося. Через кілька місяців я стала керівником відділу і добре вивчила базовий щабель вірусмейкерства — як працює газетна рекламна індустрія.
За кілька років я детально опанувала всі тонкощі «продажу повітря».
За кілька років я детально опанувала всі тонкощі «продажу повітря». Побивши кілька рекордів агентства з продажів, вирішила, що «виросла» з цих коротких штанців. Мене вабила «сторона рекламодавця» з її примарними легкими грошима.
На той момент мій актив поповнився не тільки досвідом роботи, а й новою перемогою — вже на студентській республіці з економіки. Недовго думаючи, вирішила, що оптимальним застосуванням моїх здобутків у рекламі й економічному виші буде саме банківський маркетинг. У нашому ж класифайді побачила потрібне оголошення з вакансією, відкритою в одному зі львівських банків.