Звісно, у сучасному світі безліч націй перебуває в перехідних типах. Проте загальна світова тенденція сумна — світ наполегливо рухається від Націй розумних у бік Націй овочів. У багатьох частинах світу ця динаміка так лякає, що цілком ймовірно, коли людство відчує на собі всі жахи глобального потепління, йому вже буде абсолютно байдуже — Люди-овочі не зрозуміють різниці.
РЕМАРКА
Уже багато років ми живемо в гібридному продукті, сформованому на перетині постулатів Світу бажань (за Гакслі) і Світу терору (за Орвеллом). Формування нового світу відбулося болісно, проте непомітно. А динаміка реалізації найжахливіших прогнозів тільки наростає.
Ми стрімко мчимо до реалізації прогнозів — перетворення людини на несвідому істоту. Зрозуміла, передбачувана, покірна істота, яка виконує свою функцію — і все. Людина-овоч. Їй буде абсолютно байдуже, чи розтануть арктичні льодовики, чи вода в крані питна, чи замінять людей роботи і чи полетів хтось на Марс. Вона буде існувати, а не жити. Тобто виконувати необхідні дії і не звертати уваги на все інше.
Звучить фантастично?
У мене для вас погані новини. Велика частина нашого суспільства вже стала овочами, хоч як прикро це звучить. Хай навіть жменька критично мислячих людей, які залишилися, розірвуть на собі сто сорочок, доводячи зворотне. А інструментом перетворення Людини-розумної на Людину-овоч стали інформаційні віруси.
Утім чомусь, обговорюючи майбутнє на серйозних конференціях, у світських бесідах або на презентаціях розумних книжок, ми вважаємо за ліпше про це мовчати. Тільки останніми роками модним стало говорити про фейки, ботів і демонстративно з ними боротися. При цьому замовчувати — навмисне чи ні — те, що це лише мала складова інформаційної пандемії, яка вирує в світі. Віруси ж як робили свою чорну справу, так і роблять.
1.2. Червона лIнiя, на якiй ми стоïмо
Червона лінія — це той момент часу, у який питома маса критично мислячих людей і їхній вплив на інформаційне поле (а отже, і на собі подібних) стає мізерно малою. А маси стають так сильно дезорієнтовані, перевантажені, налякані, що не можуть ніяк зрозуміти, що відбувається.
Це своєрідна стіна, яка відокремлює Світ Людей і Світ Овочів. Кожен, хто опинився за нею, вже не належить собі. Він стає керованим і покірним, іде витоптаною стежкою, промаркований як «Людина-овоч».
За короткий період незалежності ми недовго були Нацією розумних і вільних людей, потім стали Нацією борців. Тепер з великим прискоренням ми рухаємося до статусу Нації людей-овочів. Така реальність, хоч як страшно і неприємно це звучить.
На шляху України до червоної лінії можна виділити шість етапів:
1) 1991–1992 рр. — це рік щастя від незалежності. Народ здобув те, про що мріяв століттями. У цей рік тільки почалися страшні трансформаційні процеси, і ми ще не встигли відчути їх на своїй шкурі. Свобода слова і плюралізм проривалися назовні. Радість від перемоги затьмарила невизначеність завтрашнього дня. До того ж ще повноцінно діяв набутий десятиліттями тоталітарного ладу інформаційний імунітет. Це був найвільніший і найщасливіший рік.
2) 1993–1999 рр. — роки злиднів, нестабільності, руйнування всіх процесів та інститутів. Роки процвітання криміналу. Період небувалої інформаційної свободи та інформаційного шуму. Роки вседозволеності. Роки, що заклали міну вповільненої дії в інформаційний імунітет кожного. Тут аналогова ера почала трансформуватися в цифрову.
3) 2000–2009 рр. — роки економічних американських гірок. У них були і злидні, і процвітання, і жахлива за своїми наслідками економічна криза. Роки другої революції і зміни владних еліт. Роки перших професійних маніпуляцій і сформованого класу вірусмейкерів.
4) 2010–2014 рр. — початок цифрової ери з усіма її руйнівними наслідками для інформаційного імунітету і безмежними можливостями для вірусмейкерів. Це переломний момент, у який регрес до Нації овочів став очевидним.
5) 2015–2019 рр. — ми наблизилися до червоної лінії. Попри активні бойові дії гібридної війни в порядку денному, як і раніше, немає питання про системне вирішення проблеми інформаційних вірусів. Триває переважно популістська дискусія в площині боротьби з фейками і ботами. Ніяких реальних дій ніхто не робить. Інформаційний імунітет — наймінімальніший за всю історію. При цьому інтенсивність і сила інформаційних вірусів зростають у геометричній прогресії.