1) мило й попса — мексиканські і бразильські серіали, строкаті фарби й солодкі голоси поп-зірок. Усе це масово транслювали з екранів і гучномовців. «Мило» давало змогу кожному зануритися в інший світ, де немає тотальної бідності і депресії;
2) цукор — іноземні солодощі в яскравих упаковках і навіть звичайний дефіцитний цукор. Усе це давало змогу отримати маленькі дози радості, якої так не вистачало. «Цукровий наркотик» давно і міцно прижився на Заході. Зі збільшенням купівельної спроможності на ринок хлинув перевірений роками асортимент «хвилинної радості». Саме в 1990-ті почався процес кардинальних змін харчових звичок. На зміну простій і натуральній їжі прийшла жирна, солодка і штучна. Люди їли цукор, заїдаючи стрес і депресію, товстіли і ставали дедалі інертнішими до навколишніх бід, дедалі залежнішими від маленьких солодких радощів;
3) алкоголь — вироблений за часів СРСР навик самогоноваріння став у пригоді і тепер. Саме він давав змогу споювати народ, у якого не було грошей на хліб. А ось робити горілку навчилися практично з повітря, зводячи її собівартість майже до нуля. Звісно, це підірвало не тільки психологічне, а й фізичне здоров’я.
Віддушини закріпилися і продовжують істотно удобрювати ґрунт для інформаційних вірусів і в наші дні.
Звісно, з кожним роком виникало дедалі більше каналів інформації, проте всі вони розвивалися в зрозумілій структурі — газети / радіо / ТБ.
Контент ставав дедалі попсовішим і розважальним, однак це не змінювало ключового правила: треба в усьому розбиратися самому, вірити нікому не можна, необхідно аналізувати всі доступні альтернативні думки.
У другій половині 1990-х почали проявлятися і відігравати дедалі більшу роль класичні західні інструменти: яскрава реклама і базовий, примітивний піар.
У другій половині 1990-х почали проявлятися і відігравати дедалі більшу роль класичні західні інструменти: яскрава реклама і базовий, примітивний піар. Їхню появу сприймали як щось модне, як інформаційний привід.
Ефективність найпримітивнішої реклами та піару була колосальною, незважаючи на незграбність її виконання. Це стало першим серйозним кроком до зміни усталених правил функціонування в інформаційному полі. Люди бачили красиво упаковану інформацію і сприймали її як правду. Від неї віяло Заходом. Упаковка була модною, а отже, бажаною. Імунітету на брехню не було зовсім. Усе, що виглядало по-іноземному і повторювалося багато разів у тій самій обмеженій кількості джерел інформації, було апріорі надефективним інструментом маніпуляції. У цей період реклама стала невід’ємною частиною інформаційного поля і мала рівноцінний, а часом і більший вплив на нього.
Це був момент емоційного зачарування рекламою, потім так само різко настало розчарування. До кінця 1990-х рухнули фінансові піраміди, з’явилася перша інформація про шкоду рекламованих продуктів харчування. Люди різко поміняли любов на ненависть і стали скептично, а то й різко негативно ставитися до всього, що рекламували. Тоді й почала формуватися професійна рекламна й маркетингова індустрія. Реклама ж припинила впливати на інформаційне поле.
РЕМАРКА
Найяскравішим прикладом, який ілюструє повну безнадійність і дезорієнтованість у нових реаліях 1990-х, був МММ. Незвичайна для тих часів реклама звідусіль обіцяла такі бажані і недосяжні для кожного блага: чоботи, шуби і гроші. Льоня Голубков — образ свого хлопця з сусіднього двору — щиро запевняв у правдивості рекламних обіцянок. Підкріплював їх і авторитет «просто Марії» — у рекламі знялася акторка популярного серіалу тих років Вікторія Руффо. А успішний досвід перших вкладників спонукав зубожілих і обкрадених радянським Ощадбанком людей нести останні гроші в піраміду.
Потрібно віддати належне злому генію засновника МММ Сергія Мавроді — усе було прораховано й організовано бездоганно. Машина брехні висмоктувала з людей останні й навіть позичені гроші. Вона швидко стала еталоном і зберігала цей статус багато років.
Про ефективність схеми промовисто свідчить статистика постраждалих (цифри стосуються всього пострадянського простору, а не тільки України). Квитки МММ були на пред’явника, облік їх поточних власників не вівся. Слідство визнало потерпілими понад 10 тисяч осіб, проте, за непрямими оцінками експертів, постраждало близько 10 мільйонів осіб. За іншими оцінками, останні цифри не мали підтверджень, окрім заяв самого Мавроді, а спостерігачі називали кількість не більше двох мільйонів вкладників. Після різкого знецінення паперів МММ 50 осіб покінчили життя самогубством.