Це рівень загальнонаціональної дискусії з найважливіших для країни процесів. І ця дискусія триває вже майже 30 років. Саме це і є відповіддю на питання, чому ми не Польща і взагалі поки далеко не Європа.
І з банками, і з політикою ми обрали інфантильну позицію і щиро сподіваємося, що знайдемо групу людей, які на своєму альтруїзмі вивезуть все це і перетворять країну в рай. При цьому вони будуть цілком на боці народу, а все особисте буде їм чуже.
Періодично ми навіть їх знаходимо. Утім вони, потрапляючи до владних кабінетів, доволі швидко освоюються, розуміють, як отупів народ і як просто ним маніпулювати, і не можуть відмовитися від цієї спокуси.
Як часто ми чуємо і говоримо, що навіть якщо нормальна людина потрапляє у владу, її там щось кусає, і вона стає як всі попередні. А кусає її наш, людський овочизм.
Та повернімося до нульових. Вони цікаві ще багатьма подіями. Крім банківського буму і зумовлених ним наслідків, відбувалися не менш важливі події, які добили інформаційний імунітет. Одна з основних — зміна харчових звичок.
Після голодних 1990-х прийшли ситі і п’яні нульові.
Після голодних 1990-х прийшли ситі і п’яні нульові. На прилавках, у меню ресторанів і all inclusive люди бачили дедалі більше нових страв, незвичних продуктів. Скуповували все підряд, а етикетки читали лише щодо терміну придатності. Готування домашньої їжі відійшло на другий план і ставало немодним. Натомість популярності набирали напівфабрикати в яскравій упаковці.
РЕМАРКА
Цукор дійсно можна назвати зброєю масового враження, а залежність від нього — пандемією. Це загальнодоступний наркотик — і це не просто слова.
Учені з Інституту Сент-Люка (Saint Luke Mid-America Heart Institute) зібрали й проаналізували величезний масив даних усіх досліджень про цукор і наркоманію. Їм вдалося з’ясувати, що рафінований цукор і опіоїдні препарати спричинюють подібну відповідь від системи винагороди мозку, вивільняючи дофамін та інші гормони, що сприяють задоволенню. Що швидше ми звикаємо до цього відчуття, то більше нам потрібно нових «доз», щоб отримати відповідь. За цією схемою формується залежність.
Цікаво, що деякі з експериментів на щурах засвідчили, що цукор спричинює у тварин часом навіть серйозніше звикання, ніж опіоїди. Дослідники запевняють, що це також справедливо і для людей. Брак у мозку дофаміну в періоди між споживанням цукру може призвести до несподіваних реакцій. Найпоширеніші — депресивні настрої, апатія і дратівливість.
А тепер риторичне запитання: як легко маніпулювати наркоманом? І це лише одна з граней цукрового кристала.
На наше загальне самопочуття впливають, крім того, ще й перепади рівня цукру в крові. Для мозку це можна порівняти з постійними різкими перепадами напруги в мережі. Думаю, ви розумієте, що не всі електроприлади довго протягнуть в такому режимі. Напевно, кожен відчував різкий приплив енергії, бадьорості після вживання солодощів, а вже через 20–30 хвилин так само різко — слабкість і раптову сонливість. Це той самий «стрибок напруги», від якого ваш мозок не в захваті. Зрештою, ви чи лягаєте спати, чи з’їдаєте ще дозу цукру з надією збадьоритися, провокуєте ще один стрибок — і так порочне коло замикається.
Усі ці механізми призводять до:
— нестабільної розумової і фізичної діяльності;
— переїдання, розвитку інсулінорезистентності, ожиріння, а як наслідок — порушення процесів обміну речовин, цукрового діабету 2-го типу;
— атеросклерозу (зменшення просвіту судин), артеріальної гіпертензії, що призводить до серцево-судинних хвороб (інсульти, інфаркти);
— підвищення ризиків смертності й онкології;
— проблем з опорно-руховим апаратом і т.д.
І звісно, проста фізіологія: коли ми наїдаємося, чи то десерти, чи то здорова їжа, кров посилено приливає до шлунково-кишкового тракту, щоб забрати з їжі все поживне. Мозок своєю чергою відчуває кисневе голодування, ми починаємо позіхати і нас хилить на сон. І це абсолютно нормальне явище! Проте про розумову діяльність не може бути й мови. Багато хірургів йдуть оперувати злегка голодними, щоб зберігати ясний, тверезий розум. Мозок, як і загалом організм, любить голод. Інша річ, що для нас споживати стало важливіше, ніж утримуватися. Як і для тих, хто на цьому заробляє, як-от харчова промисловість, фарміндустрія тощо.
За даними Асоціації дієтологів України (2018–2019 рр):
— середній рівень споживання цукру серед дорослих українців — 46 г на добу;