— лише близько чверті населення дотримується рекомендацій з оптимального споживання цукру — менше 25 г у день;
— більшість українців (40%) споживає від 25 г до 50 г цукру в день;
— високий рівень споживання цукру — понад 50 г на день — зафіксовано у понад третини населення (35%), з яких 12% споживають понад 75 г цукру в день;
— основні джерела цукру в раціоні дорослих: цукор, доданий до напоїв, — 24%, солодка випічка — 17%, шоколад і цукерки — 13%, борошняні вироби — 13%, напої, зокрема фруктовий сік, — 7%.
(За матеріалами Вести.Медицина)
Далеко не всім вистачало грошей на ресторани, і від цього тільки вигравав фаст-фуд — модно, доступно, яскраво, солодко, жирно. Наприклад, МакМеню в McDonald’s — це характеристика всієї їжі нульових. Люди працювали багато, динаміка життя зашкалювала, часу нормально поїсти не було. У хід йшло те, що ситно і швидко. Газована вода і алкоголь стали невід’ємними атрибутами щоденного життя.
Від перевантаження, накопичувального стресу, всеїдності — люди товстіли на очах. Спорт був мало популярний, про здоровий спосіб життя і зовсім чули одиниці. Якби криза 2008 року не змусила усіх різко зупинитися, то сьогодні ми спокійно конкурували б з американцями за середній національний розмір одягу.
Потрібно відзначити, що 2008 року зупинилися не всі. Здоровий спосіб життя теж сильно розшарував суспільство. Якщо зовсім грубо, саме за харчовими звичками і способом життя можна розділити людей на справжніх і потенційних овочів і борців.
РЕМАРКА
Здебільшого цукор не працює наодинці. У нього є вірний напарник — трансжири (гідрогенізовані жири), які спричиняють ті самі наслідки, що й цукор. З одним важливим нюансом — гідрогенізовані жири ніколи й жодними способами не виводяться з організму. Головним чином вони розпалюють і підтримують системне запалення і забивають наші судини, зокрема і судини головного мозку, що неминуче погіршує розумові процеси.
Наведу статистику, яку опублікували вчені Єнського університету ім. Фрідріха Шиллера у Німеччині. Вони оприлюднили рейтинг країн з найбільш високим рівнем смертності від серцево-судинних захворювань через неправильне харчування (проаналізовано дані 51 країни з 1990 по 2016 роки), у якому Україна посідає «почесне» перше місце:
1) Україна (38,2% від усіх смертей)
2) Білорусь (36,8%)
3) Грузія (34,4%)
4) Молдова (34,2%)
5) Узбекистан (32,2%)
6) Болгарія (32,2%)
7) Азербайджан (32,0%)
8) Туркменістан (31,9%)
9) Латвія (31,7%)
10) Литва (30,5%)
11) Росія (30,0%)
(За матеріалами Springer)
Наступний чинник — політичні «гірки». Нульові були ними багаті. Політичні клани змінювали один одного, народ виходив на вулицю, а ситуація в країні тільки погіршувалася. Ейфорія різко змінювалася розчаруванням, що істотно прискорювало всі шкідливі процеси всередині інформаційного імунітету, як індивідуального, так і суспільного.
У ці роки процвітали спекуляції про поділ України на Захід і Схід. Щодня пачками запускали інформаційні віруси з різними за змістом і забарвленням меседжами. Усі спроби централізовано їх нейтралізувати, перевести розмову в іншу площину закінчувалися нічим.
Паралельно культивували комплекс меншовартості порівняно з Росією. Маси обробляли в двох векторах:
• культура: музика, кіно, серіали, шоу, театр — усе російське було значно крутіше українського. А втім, українського за багатьма пунктами й зовсім бракувало. Українські канали масово закуповували російський контент і трамбували ним ефіри (причина полягала не тільки в дешевизні порівняно із західними аналогами чи браку в Україні інфраструктури з його виробництва). За невеликими винятками усі улюблені актори, передачі, серіали були російські. Звісно, залишалося багато іноземного контенту, однак нішу «нашого» міцно окупував саме російський, а не український контент;
• уже згадувана раніше релігія: конфлікт щороку лише наростав, рухаючись курсом, прокладеним у дев’яності роки. На противагу цьому з боку націоналістів лунали тільки гучні гасла й емоційні суперечки. Аргументів на їхню користь було мало, особливо зрозумілих і рівноцінних зусиллям іншої сторони.
Інформаційну війну з Росією ми програли ще тоді — на зруйнований інформаційний імунітет уміло наклали правильну красиву картинку модної і повної можливостей Росії.
Власне, інформаційну війну з Росією ми програли ще тоді — на зруйнований інформаційний імунітет уміло наклали правильну красиву картинку модної і повної можливостей Росії. Агресивну пропаганду та інші радикальніші меседжі нав’язували вже в 2010–2014 роках, але свій фундамент вони заклали саме в нульові.