У цей період зміцніли і почали нарощувати вагу в інформаційному просторі три вектори:
1) Інфобізнес. Стало зрозуміло, що інтернет породив новий продукт — «віртуальні знання», які неможливо помацати і перевірити, які продаються виключно завдяки особистості продавця й ілюстрації його способу життя. Більшість цих знань стосувалися нових сфер, що також були породжені інтернетом, а отже, ще менш підлягали перевірці. У цей період з’явилися перші підприємці, які почали формувати технологію продажу себе.
2) Особистий розвиток. Криза 2008 року, а також перші прояви депресії в мережі від «успішного успіху» сформували запит на зміну життя. Це, а також наявність успішних західних кейсів, стимулювало зародження і динамічне зростання індустрії тренерів і коучерів. Саме в цей період вони почали виходити в онлайн і стали учасниками інформаційного поля. Вони стали хорошим інструментом для маніпуляції його бізнес-частиною, оскільки обіцяли чарівні пігулки, які мали шалений попит на цьому етапі. Це і включило мультиплікатор, який дав їм істотну вагу на наступному етапі.
3) Психологи і псевдопсихологи як відгалуження «особистого розвитку». Вони також існували з огляду на великий запит суспільства на антикризову чарівну таблетку. Проте заподіювали значно більшої шкоди інформаційному полю і блокували розвиток правил безпеки в інформаційному середовищі. Вони дискредитували розвиток реально працюючих методик психології, психоаналізу, психотерапії, які вилікували б багато хвороб суспільства.
Усі вони на наступному етапі об’єдналися в одну групу інфобізнесменів і стали важливою частиною інфополя і Чорним Маніпулятором. Далі порозмовляймо детальніше про них і їхні ролі в вірусмейкерстві.
РЕМАРКА
У період 2010–2014 рр. практично кожен з нас став власником персональних ЗМІ — власної сторінки хоча б в одній соцмережі. Інструментарій соціальних мереж і напрацьовані кейси розкрутки акаунтів створювали всі передумови для цього. Утім тоді, як і зараз, більшість про це не замислювалася.
Проте, попри нашу бездіяльність як правовласників, вага наших ЗМІ в інфополі, як і їх невикористаний потенціал, збільшується.
На цьому етапі вже виникли перші передумови для вироблення Правил інформаційної безпеки:
• розвиток соціальних мереж дедалі більше виносив у публічну площину питання персональних даних;
• алгоритмічна видача інформації вже змушувала замислитися, звідки інтернет стільки знає про людину;
• прогриміли перші великі скандали з фейковими акаунтами і відгуками;
• блогери акумулювали проактивну аудиторію і могли вести з нею просвітницьку роботу.
Тобто, за бажання, можна було почати формувати запит суспільства на вироблення Правил інформаційної безпеки. Та цього не сталося. Так онлайн остаточно перейшов у зону впливу вірусмейкерів.
2.5. Живильне середовище для вiрусiв, у якому ми нинi живемо
До початку війни ми підійшли зі зруйнованим інформаційним імунітетом. На його місці сформувалося живильне середовище, у якому росли і множилися інформаційні віруси. Саме в ньому ми нині й живемо.
Резюмую те, що стало його складовими. Кожен з нас стикається з цим щодня — хтось більшою, хтось меншою мірою. Та вже два-три компоненти з нижчеперелічених дають істотну фору будь-яким вірусмейкерам.
# 1. Ми діти і внуки травмованих поколінь. Якщо зовсім спростити, то наша психіка є продуктом не тільки нашого життя і дій, а й життя наших предків. Найбільший відбиток на неї накладають найближчі два покоління: тато, мама, бабусі й дідусі.
Ланцюжок простий: їх калічить життя, вони калічать нас у процесі виховання. Розірвати це зачароване коло можна тільки працюючи над собою — за допомогою психоаналізу або інших дієвих психологічних практик. Вони очистять від впливу проблематики кожного з нас, а отже, і наші наступні покоління.
# 2. Економічна криза і війна. Ми — професійні виживальщики. Ми вміємо виживати і заробляти гроші в найскладніших і турбулентних ситуаціях.
Ми заробляємо гроші, щоб втратити значну їх частину в нову кризу. Та до цього додалася війна — ми втрачаємо рідних, друзів і знайомих. Через відкритість інформації в день ми дізнаємося про десятки випадків, які призвели до дуже важких наслідків. Звідси прогресуюча депресія.