Зазвичай ботанів уривають на півслові. Звісно, коли багато тексту, простіше «причепитися» до слів. Проти них — сотні тисяч спрощенців, яким невигідно утворювати свою аудиторію. Аудиторія розумників схожа на них, тобто нечисленна й пасивна.
# 12. Злість. Світ став абсолютно відкритим, та водночас люди стали агресивно нетерпимі до думок, протилежних їхнім власним. Тому вони групуються в спільноти, які своєю теплою ванною створюють їм комфортний світ і замінюють реальний.
Живучи в цій теплій віртуальній реальності, вони щиро вважають, що це і є весь навколишній світ. У ньому вони знаходять підтримку, у ньому спілкуються із собі подібними. Утім їхні думки не пробиваються у великий і реальний світ, у якому перемагає той, хто вміє говорити модною і загальнодоступною конформістською мовою.
Булінг і хейтинг стали масовими і повсякденними явищами — це ефективний інструмент самовираження і нарощування популярності в мережі. Як наслідок, депресія в мережі ще більше посилюється. Люди не тільки бояться відхилятися від глянцевого шаблону поведінки, а й вважають напад на іншого нормою.
Усе це відбувається паралельно і системно. Це не частина індустрії вірусмейкерства — середовище було сформовано до початку її активної роботи й істотно спростило їй завдання.
Далі я детально познайомлю вас із цією індустрією, розповім, як і чому вона впливає на кожного з нас.
2.6. Трохи теорiï, або пiдсумки вищенаведеного
Цю частину ви можете пропустити без шкоди для загального розуміння суті книжок. Або прочитати, щоб підсумувати вже прочитане.
2.6.1. Як руйнується вроджений імунітет
Уявіть абсолютно здорову інформаційно людину — з хорошим вродженим імунітетом, критичним мисленням, оточену мислячими людьми, яка розуміє суть і патерн маніпуляцій. Та вона ж людина. Вона живе не в «тепличних умовах», а в звичайному соціумі. Ходить по вулиці, купує їжу в супермаркетах, відвідує батьківські збори, працює в колективі, стоїть у корках.
Щодня людину атакує безліч різноманітних інформаційних вірусів. Частину з них вона фільтрує, обробляє і не заражається ними, а інша частина інфікує її.
Щодня людину атакує безліч різноманітних інформаційних вірусів. Частину з них вона фільтрує, обробляє і не заражається ними, а інша частина інфікує її. З часом імунітет людини може слабшати, а питома маса вірусів, які її інфікували, — збільшуватися. Отож навіть якщо людина має дуже міцний вроджений імунітет, то соціальний згодом руйнується під впливом токсичного оточення.
Та чи маємо ми в 2020 році вроджений інформаційний імунітет? Моє оціночне судження — його не мають 99% українців і не лише вони. Причина проста — зміна інформаційних епох.
Як ви пам’ятаєте, вроджений імунітет — це ті правила і патерни поведінки, які передають нам батьки генами й у процесі виховання. Вони дають нам перелік правил, що можна і чого не можна робити в інформаційному просторі, щоб не нашкодити собі й навколишнім.
Ці правила напрацьовуються поколіннями. Як і будь-які правила безпеки, вони «пишуться кров’ю». Так ми засвоїли міцні захисти часів аналогової ери, її тоталітарної специфіки:
• ми знаємо: те, що обговорюють на кухні, не потрібно переповідати незнайомим, інакше — КДБ;
• ми розуміємо: на ТБ і в ЗМІ брешуть, інформацію потрібно аналізувати самому;
• усе західне — хороше.
Утім за останні десятиліття світ зробив кульбіт, і все перевернулося догори дриґом. Змінилося все: державний лад, обсяг інформації, її відкритість, способи донесення тощо.
Ось п’ять ключових змін, які зруйнували наш вроджений інформаційний імунітет
# 1. Тоталітаризм VS Демократія
Раніше люди чітко розуміли, що вони нічого не вирішують і нічого не можуть змінити в рішеннях, які ухвалила влада. Вони мали не лише пристосовуватися до означених реалій, а й не погіршити їх для себе і своїх близьких. Це розвивало кмітливість і розширювало світогляд.
А нині у нас існує зручна демократична ширма — кожен «впливає» на все. Однак при цьому випущено ключовий момент: кожен реально впливає на все лише тоді, коли він:
— високоосвічений;
— володіє актуальною і достатньою інформацією;
— розуміє діючі правила функціонування економіки і політики.
Нині створено видимість інформаційної відкритості та доступності будь-якої інформації.