Нині створено видимість інформаційної відкритості та доступності будь-якої інформації. Та люди банально не навчилися нею користуватися — з мільярда повідомлень, фактів, законів тощо не вміють виділяти основне.
Особливо це стосується старшого покоління. Їх кількісно багато, у них найбільша електоральна сила і значна купівельна спроможність. А проте, вони найменше розуміють наслідки їхніх рішень. Рівень їхньої сучасної освіти наближається до нуля. У них найслабший імунітет, і вони абсолютно не захищені від інформаційних вірусів.
ПРИКЛАД
Кандидат математичних наук Іван Петрович пише дисертацію і підробляє аналітиком. У 2019 році він дзвонить на радіо, щоб висловити своє невдоволення розміром зарплати в 200 доларів у приватній фірмі. Іван Петрович вимагає від Президента виконати його передвиборні обіцянки і підняти зарплату до 1 000 доларів, адже заради цього він за нього голосував. Він щиро вірить, що саме Президент може це зробити. Раніше ж так і було — добробут кожного залежав від волі партії та її вождя.
# 2. Зрозуміла система координат VS Повна дезорієнтація
Раніше все було просто і зрозуміло. Вироблена й усталена система координат давала чіткі й напрацьовані поколіннями ввідні:
— хто друг, а хто ворог;
— що можна говорити, а про що ліпше промовчати;
— чому вірити, а що піддавати сумніву й аналізу.
Тепер такої чіткої системи координат немає. На людину, яка живе в період трансформації епох, валиться вбивчий потік інформації, до того ж цей потік вона не фільтрує. Це стосується як споживаної інформації, так і дій людини в інформаційному полі.
Додайте до цього полярність безлічі думок. Як наслідок, люди старшого покоління, які тільки звикають осмислювати шквал інформації, остаточно втрачають розуміння, що можна, чого не можна, що на благо, а що на шкоду.
ПРИКЛАД
Мовою аналогової епохи це означало б таке. Іван Петрович теплим літнім ранком 1986 року на повну гучність слухав на кухні Радіо Свобода. На партзборах обговорював мільйонні жертви аварії на ЧАЕС і лаяв владу за замовчування факту катастрофи. А після роботи влаштовував мітинг за права афганців під місцевим Білим домом. Тобто робив усе те, що могло мати кар’єрні і життєві наслідки для нього і його сім’ї.
# 3. Стабільність VS Період трансформації
Це стосується всіх сфер життя. Динаміка подій у минулому була мінімальною, а самі події піддавалися причинно-наслідковому аналізу, хоча б на побутовому рівні.
Наразі динаміка змін стрімко наростає. Що було істиною вчора, сьогодні вже спростовано. Потрібно швидко вивчати нове у всіх сферах і змінювати себе, свій спосіб життя, сприйняття навколишніх, правила і систему координат.
Учора щось здавалося неможливим і абсурдним — сьогодні це норма. Люди, які звикли до стабільності й повільного темпу, за таких кардинальних змін надовго йдуть у заперечення та опір змінам. А коли виринають, світ уже знову помінявся.
ПРИКЛАД
Згадаймо непорушний сценарій минулої епохи. У школі потрібно добре вчитися, щоб вступити до престижного університету. В університеті витягнути на стипендію і підробляти в будівельних загонах, щоб заробити на студентське життя. Потім одружитися, жити в гуртожитку і збирати на телевізор, холодильник і машину. Отримати квартиру і т.д. Життя було зрозумілим. Його правила не змінювалися поколіннями і постійно відшліфовувалися.
# 4. Моноканальність VS Мультиканальність
В аналогову еру було все просто — завжди існував один флагман донесення інформації. Спочатку газети, потім радіо, потім ТБ. На кожному етапі:
— для управління людьми потрібен був домінуючий доступ саме до нього. Наприклад, у період нацистської Німеччини це було радіо;
— кількість каналів інформації, які споживала одна людина, не перевищувала і десятка, а канал-лідер концентрував переважну більшість аудиторії;
— власники каналів інформації (а значить, і реперні точки їх інформаційної політики) були відомі;
— інформації було мало, і нею дорожили.
А нині до старих каналів комунікації додалася нескінченна кількість нових. Кожен акаунт у соціальних мережах — це теж джерело інформації, часто суперечливої. Середня кількість каналів інформації, які споживає людина, вже давно обчислюється сотнями.
Як наслідок: