— цінність і період життя конкретної інформації істотно зменшилися;
— рівень інформаційного шуму колосальний і продовжує зростати;
— люди не вміють фільтрувати інформацію і, як наслідок, споживають усе підряд, без особливих запобіжників і правил;
— більшість каналів транслюють суперечливу, однобоку, суб’єктивну інформацію — людина губиться в розмаїтті думок;
— власник/замовник більшості каналів невідомий;
— інструменти маніпуляції глибоко інтегровані в кожен з каналів.
ПРИКЛАД
Іван Петрович дуже хоче розібратися, за кого йому голосувати на виборах. Для цього він стежить за всіма новинами по телевізору і радіо. Проте він знає, що там усі брешуть, тому більше довіряє інтернету. Для цього він навчився ним користуватися і не просто регулярно читає новини в онлайн-ЗМІ, а й системно вивчає стрічку Facebook, дивиться політичні огляди на YouTube, шукає інформацію в Вікіпедії.
Іван Петрович ходить на всі зустрічі з кандидатами і ставить їм нагальні питання. Він знає про них все, але не може зрозуміти, хто з них бреше. Йому дуже важливо, щоб зменшилися комунальні платежі і виросла пенсія — він просто не може вижити зараз без допомоги дітей. А він же хоче сам допомагати рідним, а не щоб допомагали йому.
Іван Петрович довго думав і проголосував за молодого, жвавого кандидата, який упевнено обіцяв, що вже до кінця року комуналка зменшиться, а пенсії зростуть. Потрібно давати дорогу молодим, старі тільки красти вміють.
# 5. Односторонній вплив VS Взаємний вплив на інформаційне поле
Раніше діалог в інформаційному полі вівся виключно в односторонньому порядку. Максимум, що могли люди, — обговорити отриману в ЗМІ інформацію серед своїх знайомих. Звісно, резонансні події приводили до масових обговорень і формувалися в суспільне невдоволення. Та це були дуже рідкісні винятки. В основному нас зомбували в кращих традиціях Геббельса. Результат залежав від простоти і частоти повідомлень, а на реакцію людей не зважали зовсім.
Наразі ситуація змінилася. Кожен може висловити свою думку на той чи інший меседж, і в нього є своя аудиторія, яка це почує і публічно обговорить. Отож після публікації більшість меседжів починають жити своїм життям, трансформуючись і обростаючи новими значеннями і смислами.
ПРИКЛАД
Іван Петрович щоранку поглинає всі новини. Близько обіду він традиційно спускається у двір, де грає в доміно зі своїми друзями. За партією-другою вони обговорюють останні новини і своє ставлення до них. Їхні бурхливі дебати чує весь двір. Бабусі, які сидять на лавочці, теж обговорюють новини — Іван Петрович багато років для них новинний авторитет.
Марії Степанівні онук подарував комп’ютер, і вона активно освоює соціальні мережі. Вона читає всі офіційні пабліки президента і пише в коментарях авторитетну думку Івана Петровича.
Галина Іванівна активно слухає радіо і часто дзвонить в інформаційні програми. Спираючись на авторитетну думку Івана Петровича, вона відповідає на питання ведучого про ситуацію в країні.
Як підсумок, усе, чого нас вчили батьки, тепер просто не можна застосувати. Вроджений імунітет одночасно зруйнувався для всього живого. А для того щоб з’явився новий, потрібно виробити нові правила. Проте їх немає. Навіть більше, формування їх нікому не вигідно — адже людину без імунітету набагато легше інфікувати і набагато швидше можна перетворити на овоч. Звісно, є винятки — люди, які з огляду на професію, специфічне коло спілкування самостійно почали виробляти новий імунітет, латаючи дірки вродженого. Утім це переконлива меншість.
2.6.2. Як руйнується соцiальний iмунiтет
Щодо соціального імунітету ситуація так само безрадісна, але ще складніша. На нього також впливають трансформаційні процеси в країні. Ось ключові.
Економічне благополуччя людини і її сім’ї — наскільки вони фінансово незалежні й можуть дозволити собі всі базові товари і послуги, а також мати запас на форс-мажорні ситуації. Наскільки цей дохід стабільний і змінюється з роками.
Що є зараз: суспільство доволі сильно розшароване і перебуває в постійній трансформації. У країні немає нормальної пенсійної системи, що нікому не дає впевненості в забезпеченій старості. Традиційні кризи боляче б’ють по незміцнілому середньому класу. Фінансової впевненості в майбутньому просто немає. Або ти працюєш і заробляєш, або не працюєш і тихо вмираєш.
Розвиненість інститутів, які можуть бути противагою або бар’єром у разі розвитку шкідливих процесів у суспільстві. Ідеться як про державні форми, так і про громадські.