Іншими словами, це прийняті в суспільстві канони поведінки, які знають, розуміють і яких дотримуються всі люди (або хоча б більшість). Вони підкріплюються вибудуваною системою інститутів, які стежать за їхнім виконанням і карають за невиконання. Вони ж є системою противаг.
Що є зараз: старе тоталітарне остаточно знищено, але нове демократичне ніяк не може побудуватися. За фактом ми живемо в гібридному тоталітарно-демократичному суспільстві з правилами, які ніби і є, але дотримуватися їх необов’язково. З інститутами, які є, але працюють на того, хто платить гроші. Як наслідок, кожен робить те, що вважає за потрібне, а в критичний момент сподівається тільки на себе.
Рівень освіти — наявність у члена суспільства актуальної, мінімально достатньої освіти, щоб він міг виконувати свій громадянський обов’язок. Тобто пояснення зрозумілою мовою і перевірка результатів закріплення даної інформації. А також рівень критичного мислення, тобто здатність людини ставити під сумнів інформацію, що надходить, власні переконання.
Що є зараз: поточний устрій суспільства дуже складний, а рівень знань громадян про нього вкрай низький. Середня і вища школи з формуванням базового пакета знань громадянина не можуть упоратися. Це робить будь-яке публічне обговорення і голосування абсолютно маніпулятивним. Адже хто більш переконливий, гарний, харизматичний, той і правий.
Доступність інформації та її обсяг значно зростають, але саме це продукує інформаційний шум. Через нього й невміння людей працювати з інформацією суспільство мінімально поінформоване про реальні процеси. При цьому немає жодних фільтрів, які очищають інформацію від фейків, маніпуляцій, викривлень.
Що є зараз: у людини немає своєї думки, яка ґрунтувалася б на об’єктивній і/або первинній інформації. Переважна більшість робить висновки, керується інформацією, отриманою від когось — хто, на їхню думку, «перелопатив» цю гору інформації і сформував думку.
Наявність і доступність інструментів маніпуляції, які мають достатнє охоплення аудиторії і рівень довіри, щоб інформацію, яку вони транслюють, слухали і чули. Водночас доступ до таких інструментів закритий або ускладнений через монополію або дорожнечу.
Що є зараз: з появою інтернету, соціальних мереж та інших елементів цифрової епохи набір інструментів став максимально широким — і продовжує збільшуватися. При цьому до повного або часткового інструментарію має доступ кожна людина. А для формування пулу інструментів, достатнього для маніпуляції тисячами людей, вистачить і декількох сотень доларів.
Загальний рівень психологічного здоров’я соціуму — тобто стан благополуччя, за якого людина може реалізувати свій потенціал, упоруватися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти.
Що є зараз: ми опинилися під впливом одного з найбільших стресів, які є на Землі, — війни. На наших плечах минулі та очікувані економічні кризи, зміна політичних еліт і підвалин, невизначеність у майбутньому, загальна нестабільність, часті зміни.
Загальний рівень фізичного здоров’я соціуму — наскільки людина здорова, бадьора, сповнена енергії.
Що є зараз: постійна втома і депресія, зайва маса і хронічні захворювання, сотні тисяч смертей від раку, СНІДу або більш «побутових» хвороб.
Однорідність соціуму, порівняння себе з іншими — наскільки людина відчуває себе нормально, не гірше за інших, наскільки відповідає якомусь стандарту середньої людини. На підставі цього і формується її рівень задоволеності життям.
Що є зараз: «успішний успіх» формує красиві картинки життя оточення. Усе не таке, складне, болюче — тобто все неуспішне — відходить у тінь, а значить, недоступне соціуму. Як наслідок, людина, яка проживає складне життя, погіршує своє становище тим, що завдає собі збитків на тлі успіху інших.
Соціальний імунітет — це колективна сутність. Вона працює, коли є системи, на які люди можуть опертися. Нині ж в Україні соціальний імунітет працює радше всупереч усім чинникам, що його руйнують.
Частина 3. Путiвник украïнською iндустрiєю вiрусмейкерства