3.1. Як працює індустрія
Кожна класична індустрія спирається на взаємний професіоналізм її основних сторін: Замовників, Підрядників, Асоціацій, Регуляторів та ін. Якщо все так, то формується ринок послуг і товарів однорідної і достатньої якості, зі своїми правилами, стандартами, процесами. Усе це регулюють учасники і незалежні інститути. Така кон’юнктура дає змогу не тільки досягати цілей і завдань усіх сторін, а й зберігати екологічність щодо всіх учасників і зовнішнього світу.
Коли в цій схемі щось ламається, починають відбуватися процеси різної токсичності. Вони ламають бізнес-моделі, породжують незадоволених клієнтів, завдають шкоди соціуму, економіці, природі.
Індустрія вірусмейкерства одночасно порушує всі класичні канони. А отже, хоч який продукт вона виробляє, основне, що в неї виходить, це токсичний хаос. Скрізь і в усьому.
Якщо запитати самих учасників індустрії вірусмейкерства, яке їхнє завдання, то можна домогтися приблизно такої відповіді. Це продукування потрібних Замовникові інформаційних вірусів, які змінюють інформаційне поле до потрібної конфігурації, тональності й акцентів. Створення навколо цільової аудиторії потрібної віртуальної реальності, інакше кажучи, інформаційної бульбашки. При цьому мінімізуючи потрапляння в неї альтернативної інформації.
Інформаційні віруси і бульбашки створюють за день тисячами.
Інформаційні віруси і бульбашки створюють за день тисячами. Вони доповнюють, нівелюють один одного, конкурують. Від цього плодиться хаос, який сприяє мутації первинних вірусів, а їхнє подальше поширення ніхто вже не контролює.
Цілком звичайне явище, коли вірус, замовлений і вироблений одними людьми, вже через тиждень використовують зовсім інші люди, які не мають до перших жодного стосунку. А перші борються з наслідками його неконтрольованого поширення.
РЕМАРКА
Структура інформаційного поля, у якому ми живемо, багато в чому повторює те, що нині відбувається в космосі. Відмінність лиш у тому, що в космосі одночасно існує космічне сміття, керовані ракети і супутники, а в інформаційному полі водночас циркулюють:
— нові віруси, віруси, що мутували;
— старі забуті віруси, які живуть своїм життям;
— віруси, які мають нівелювати інші віруси;
— віруси-розвідники, які збирають реакції цільової аудиторії на той чи інший вид інформації.
Проте в космосі ймовірність зіткнення з загрозою існує, але вона поки дуже мала. На Землі ж загроз в рази більше. Імовірність зіткнутися з вірусами — 100%.
Розвиток індустрії вірусмейкерства загалом збігається з розвитком інформаційного середовища.
Індустрія аналогової ери була закритим клубом з одиницями виконавців, які обслуговували невелику кількість Замовників.
Індустрія аналогової ери була закритим клубом з одиницями виконавців, які обслуговували невелику кількість Замовників. Їхнє завдання з року в рік зводилося до модерування і провокування конфліктів усередині влади. Власне, можновладці й були єдиними замовниками інформаційних вірусів. У загальнонаціональному форматі віруси зводилися до пропаганди в усьому її різноманітті, а ось для вирішення внутрішніх чвар задіювали інші канали. Утім інформаційне поле тоді було геть не основним полем битв.
Зовсім іншою стала конфігурація ринку в цифрову еру.
Індустрія ери цифрової — це прохідний двір. Кожен, хто якимось боком брав участь у розміщенні джинси або нападі на когось, вважає себе фахівцем і вершителем доль.
Індустрія ери цифрової — це прохідний двір. Кожен, хто якимось боком брав участь у розміщенні джинси або нападі на когось, вважає себе фахівцем і вершителем доль. Цифрова ера щодня продукує дедалі більше нових способів й інструментів для маніпулювання широкими масами. Утім ні Замовники, ні Підрядники не встигають за нею, а це породжує дві важливі прірви:
— перша: між знаннями Підрядника і Замовника, через що Підрядники, замилюючи очі Замовникам, і втюхують їм усе, що красиво і переконливо звучить;
— друга: між знаннями Підрядників і тим, як розвивається, змінюється інформаційне поле.
Власне, поняттям інформаційне поле переважна більшість підрядників узагалі не мислить. Вони оперують набором інструментів і форм різної ефективності, які породжують і вкидають вірус, але жодним чином не контролюють те, як він живе і розвивається.
Невміння мислити категоріями інформаційного поля здебільшого походить з аналогової ери. Тоді існували моноінструменти, які й були інформаційним полем. Якщо хтось щось говорив у вечірніх ТВ-новинах, уранці це обговорювала вся країна.