Що більше політик є прихильником пафосу, то менше у нього реальної аудиторії, не беремо до уваги фан-клуб, ядерний електорат, який з політиком за замовчуванням. Утім завдання діючих політиків — саме працювати з широкими масами, а не лише із затятими прихильниками.
Погоня за пафосом — у різних пропорціях — формує інформаційний голод на змістовний контент. Спочатку ще проскакують креативні думки. Та з кожною наступною посадою у владі стиль типового політика стає дедалі сухішим і нарочито пафосним. Одним із чинників, які штовхають його до цього, є зниження рейтингів.
У певний момент оточення неминуче створює йому теплу інформаційну ванну загальної любові, витісняючи реальний голос народу.
У певний момент оточення неминуче створює йому теплу інформаційну ванну загальної любові, витісняючи реальний голос народу. Десь у цей же момент у політика виростає запит на «мочити конкурентів», кількість яких постійно зростає — пропорційно зниженню рейтингу і кількості векторів звинувачень. Далі типовими є два варіанти:
— перший: призначають «офіційних винуватих» — «я хороший, це вони запартачили»;
— другий: просто очорняють «незалежно призначеного» опонента і на нього виливають тонни бруду, тим самим прищеплюючи людям думку, що на ньому ніде проби ставити, а отже, він винен і в чомусь іншому.
Все робиться для того, щоб обілити себе й очорнити решту.
Інакше кажучи, все робиться для того, щоб обілити себе й очорнити решту. І байдуже, це члени команди чи опозиція. Це загальна класична формула. Вона діє завжди.
Навіть найсвятіші, ліберальні політики несвідомо дотримуються цієї формули. Та якщо у них раптом є совість, то вони мінімізуватимуть витік інформації і вестимуть цю гру в особистісному форматі, не вдаючись до масових маніпуляцій. Утім тут вже діє просте життєве правило: назвався грибом — лізь у кошик, у Римі дій як римлянин. Складно ж виграти війну палицею, коли всі навколо стріляють ракетами.
Ареал ураження безпосередньо залежить від моральних якостей політика. Ланцюжок простий. Якщо моральні якості високі, все зводиться до кулуарної боротьби. Якщо їх немає, будуть договорняки з грошовими мішками (за свої гроші кампанії фінансують тільки дурні або новачки, а таких немає). Ось і виходить, що ми всі стаємо об’єктами нескінченних інформаційних воєн і учасниками битв.
Часто в одній війні чи битві може бути кілька Замовників. Ситуативні союзи — це теж класика.
Часто в одній війні чи битві може бути кілька Замовників. Ситуативні союзи — це теж класика. Та це не означає, що вчорашні союзники сьогодні не можуть стати найлютішими ворогами. Інакше кажучи, можливо і буде все, навіть те, що важко уявити.
Рецепт простий: усе, що стосується політики, потрібно піддавати сумніву і перевіряти ще раз. Абсолютно все. І навпаки, найгірше, що можна зробити — це почати комусь сліпо вірити, а когось — сліпо ненавидіти. Ярлики в політиці переклеюють блискавично.
Абсолютно все, що стосується політики, потрібно піддавати сумніву і перевіряти ще раз.
Основний сегмент вірусмейкерів — це зазвичай чинні політики. Їм є що втрачати. Вони роблять і робитимуть усе, аби цього не сталося.
Є невеликий сегмент чинних політиків, таких собі «міських божевільних», «блаженних». Саме вони і є об’єктами, а не суб’єктами. З огляду на їхню недосвідченість, легкодухість або брак розуму ними маніпулюють інші. А втім, незнання законів не звільняє від відповідальності: вони мультиплікують віруси більше, ніж звичайні люди, і тим самим теж впливають на інформаційне поле.
# 2. Політик колишній або майбутній (часто і те, і те)
Це другий за руйнівною силою сегмент. Якщо людина має на меті владу, особливо, якщо людина хоч раз її скуштувала і втратила, вона піде по трупах, аби її знову отримати. У цьому сегменті найбільше інформаційних повій. Правил і обмежень немає зовсім.
Діючі політики можуть поливати брудом, проте не від свого імені. Публічно вони мусять дотримуватися видимих правил пристойності. Сегмент «колишніх або майбутніх» таких запобіжників не має. А втім, один запобіжник усе ж існує — мораль. Якщо і її немає, то ми стаємо свідками найпідступніших баталій, найбрудніших і часто відкритих поливань багном.