З’явилася мета створити «розмітку доріг», «систему дорожніх знаків», «правила дорожнього руху» тощо. Тобто необхідну інфраструктуру правил, законів, освітніх програм, контролю — усього необхідного чи хоча б достатнього для нормального функціонування інформаційного імунітету.
Божевілля, скажете ви. Так, зараз це звучить саме так, але в моєму житті було стільки божевільних проектів, які на старті здавалися неможливими від слова зовсім, що я перестала боятися. Очі бояться, руки роблять.
А що ж книжка? Це перший крок до досягнення цієї глобальної мети. У ній я виклала комплексну картину того, що відбувається, й запропонувала, як можна змінити ситуацію. У ній я виклала свою теорію. Як і будь-яка теорія, вона потребує дискусії і підтвердження науковими методами. Це мій суб’єктивний погляд, що спирається на практичний досвід, спостереження і численні матеріали з проблематики.
Звісно, можна було витратити ще десяток років на обговорення моєї теорії в наукових колах. Проте у нас немає цього часу. Ми опинилися на межі червоної лінії. За нею людина перетворюється на керованого овоча, з яким кожен робить те, що йому вигідно. І основний інструмент — це інформація.
Цією книжкою я хочу підняти дискусію про інформаційний імунітет і правила інформаційної гігієни.
Цією книжкою я хочу підняти дискусію про інформаційний імунітет і правила інформаційної гігієни. Дискусію, завдяки якій кожен зможе отримати зрозумілі інструменти для щоденної безпеки в інформаційному просторі в реаліях цифрової ери. Дискусію, у якій професіонали зможуть запропонувати свої варіанти і напрацювати ефективну модель захисту соціуму від інформаційних вірусів.
Ця книжка — посібник від маніпулятора-практика про те, як протистояти зараженню інформаційними вірусами в цифрову епоху.
Ці віруси інфікують нас щодня. Вони — провідники для тисяч шкідливих тверджень. Вони вбивають свідомість і перетворюють своїх жертв на слухняне стадо. Вони полюють не тільки на нас, а й на наступні покоління. Однак від цих вірусів і дотепер немає щеплень і протоколів лікування.
У наш порядок денний вміло впровадили сотні дуже важливих проблем — від глобального потепління до підвищення тарифів. І вони дійсно важливі. Утім є одне невелике АЛЕ — що залишається за кадром? Чого важливого немає в нашому порядку денному?
У книжці я вперше описала закриту індустрію створення інформаційних вірусів з комплексним аналізом її впливу як загалом на націю, так і на окрему людину. І все це в історичній ретроспективі — від розпаду СРСР до наших днів.
Я пояснюю, як українців перетворюють з Нації розумних з хорошим інформаційним імунітетом на Націю овочів, яка з легкістю втягується в популізм і маніпуляції. На живих прикладах і реальних кейсах показую, як інформаційні віруси інфікують кожного і ціляться не тільки в нас, а й в наступні покоління.
У книжці я пропоную просту збірку правил інформаційної гігієни. Правила прості й доступні для кожного. Вони, як мінімум, ускладнять процес інфікування інформаційними вірусами і пригальмують процес деградації людей до рівня овочів. Як максимум, ми почнемо поступовий перехід до людей-розумних.
Частина 1. Кепськi новини
1.1. Чому люди стають овочами
Уявіть типовий перший осінній холодний день. Саме з нього починається традиційна лотерея застуд. Одні її підхоплять застуду, інші ні, хтось швидко перехворіє, а дехто зробить щеплення. І таких варіантів безліч, попри існування стандартних протоколів лікування. Любить наш народ забивати на здоров’я і вдаватися до самолікування.
Чи підхопить людина застуду і як швидко вона одужуватиме, залежить від трьох груп чинників:
1. Вроджений і набутий у процесі життя імунітет. Тобто все те, що людині передали в спадок батьки, і те, що вона сама зробила для зміцнення (або знищення) свого здоров’я.
2. Соціальний імунітет. Наше оточення є носієм колективного захисту від вірусів. Він і визначає: миттєво чи повільно пошириться вірус. Це сукупний імунітет оточення людини і правила життя соціуму: міра турботи про здоров’я, рівень медицини, спосіб життя, культура профілактики тощо.
3. Випадок. Людина постояла на протязі, змокла під дощем, прогулялася без шарфа на сильному вітрі. Зазвичай ситуація настає раптово і ніхто до неї не готовий, та це не означає, що точно захворієш. Якщо імунітет є і він сильний, то і за температури –10 °С, промокнувши до нитки, будеш здоровий.