РЕМАРКА
Типові патерни поведінки українця, коли «відчуваєш, що підхопив вірус»:
— я не хворий, робити нічого не буду, все і так мине;
— у мене повно роботи, я не можу хворіти — переходжу, не вперше;
— ось дотягну до вихідних і тоді за день підлікуюсь;
— заскочу в аптеку, куплю ліки — і все буде ОК;
— поп’ю чайку і з’їм лимон / імбир — усе мине;
— маю страховку, йду до лікаря і на лікарняний;
— у мене щеплення — я не захворію.
Задля справедливості варто зауважити, що тотальне самолікування зумовлене не тільки ігноруванням свого здоров’я. Причини криються багато в чому: у якості медицини, доступності інформації в інтернеті про сотні варіантів лікування, браку обмежень на продаж ліків і культури лікування, а також у недовірі до лікарів. Не в останню чергу це пов’язано з економічною ситуацією: більшість дійсно не може собі дозволити хворіти і втрачати гроші. Тут треба подякувати неофіційному працевлаштуванню і буму підприємництва.
Вірус застуди дуже схожий на вірус інформаційний, який так само найліпше поширюється в громадських місцях і за великих скупчень людей.
Ні, не подумайте — це книга не про «осінню застуду». Просто вірус застуди дуже схожий на вірус інформаційний, який так само найліпше поширюється в громадських місцях і за великих скупчень людей. Проте, на відміну від свого медичного аналога, інформаційний вірус може вражати й на великій відстані.
Інформаційні віруси часто маскуються під корисну інформацію і апелюють до базових людських потреб: безпека, їжа, захист сім’ї.
Інформаційний вірус — це інформаційна атака, спрямована на модифікацію думок людини і її поведінки, що завдає їй шкоди. Інформаційний вірус ворожий до суспільства загалом і людини зокрема.
Є рідкісні віруси, які фокусуються на конкретній людині чи групі людей. А є масові: їхнє завдання — вразити максимальну кількість людей і спонукати їх поширювати заразу далі.
Інформаційні віруси складно розпізнати. Дуже часто вони маскуються під корисну інформацію і апелюють до базових людських потреб: безпека, їжа, захист сім’ї. Це збільшує зону їх ураження. До того ж інформаційні віруси постійно мутують, обростають новими штамами, що ускладнює спроби їх лікування і профілактики. Дуже часто спалахують тематичні епідемії — зазвичай вони короткострокові, проте завдають руйнівної шкоди.
Як і звичайні, інформаційні віруси можуть мати різні наслідки. Одні просто сіють сумніви, інші присвоюють штампи, треті дезінформують, четверті дають помилкову надію. Інакше кажучи, вони занурюють людину в потрібну Замовнику віртуальну реальність. Після чого з жертвами можна робити що завгодно — їхня опірність мінімальна. Важливий нюанс: наслідки інформаційних вірусів довгострокові, а нашарування вірусів знищує інформаційний імунітет. Це оголює людину перед усіма інформаційними атаками.
Канали доставки постійно модифікуються, а частота виникнення нових вірусів зростає. У цифрову еру запустити інформаційний вірус може кожен, а для запуску вірусу, що здатен стати епідемією, часто вистачає символічного бюджету в 1 000 доларів США.
Опірність до інформаційних вірусів, так само як і до звичайних вірусів, залежить від подібних груп чинників.
1. Вроджений імунітет. Це правила поведінки в інформаційному полі, яким нас навчили батьки та їхнє виховання — те, що сформувало засади нашого сприйняття світу і моделі поведінки в ньому. Саме від цього залежить, чи навчиться людина запобігати інформаційним вірусам і ефективно з ними боротися.
Наприклад, людина, яка виросла в повноцінній сім’ї, в атмосфері любові та якій прищепили культуру інформаційної гігієни, сформували широкий світогляд і критичне мислення, матиме стійкий імунітет. І навпаки, людина, яка з дитинства звикла до скандалів, була змушена з перших свідомих років боротися за виживання, погано вчилася, буде піддатливішою до різноманітних інформаційних атак.
2. Соціальний імунітет. Це правила життя в суспільстві, які сприяють або перешкоджають поширенню інформаційних вірусів. Це чинники, які визначають побут і правила життя в суспільстві. Вони мають прямий вплив на психологічне та фізичне здоров’я конкретної людини. Наприклад, соціум з високим рівнем освіти і/або високим рівнем життя, і/або високим індексом щастя населення мінімально схильний до інформаційних вірусів. Важливо відзначити, що тут ключову роль відіграє наявність правил профілактики інформаційних вірусів і боротьби з ними. Тобто та сама інформаційна гігієна.