А які ж реальні результати цієї боротьби на цей момент для української індустрії вірусмейкерів? Приклад з українською індустрією вірусмейкерів важливий не тільки тому, що це основна тема цієї книжки, а ще й тому, що волею історії ми стали основним полігоном для апробації ключових технологій і одним з лідерів з їх продукування для всього світу.
Український приклад — хороша ілюстрація ефективності «боротьби» з вірусмейкерами.
Отже, український приклад — хороша ілюстрація ефективності «боротьби» з вірусмейкерами хоча б тому, що:
1) У нас триває гібридна війна.
2) Ми стали частиною американської політичної гри.
3) За останній рік, тобто в умовах вже впроваджених обмежень з боку цифрових корпорацій, у нас відбулися дві серії виборів і змінилася влада.
Інакше кажучи, є всі передумови, щоб заміряти ефективність заходів, які були впроваджені за результатами глобальної і локальних «воєн» з вірусмейкерами. Ми на своїй шкурі могли оцінити ефективність нововведень.
У цьому разі не працює улюблена відмовка цифрових гігантів про те, що Україна для них — second market (вторинний ринок) і тому тут не працює частина функцій або нижча ефективність низки заходів. Ми — один з ключових ринків, на якому і відбуваються інформаційні битви із застосуванням новітніх технологій.
Також у нас сконцентрована індустрія творців широкого спектра інструментів для вірусмейкерів. До того ж, вони досить оперативно розробляють «нейтралізатори» для новацій цифрових гігантів.
Тобто за всіма законами логіки ми для борців з вірусмейкерами — хороший полігон для відпрацювання інструментів цієї «боротьби».
РЕМАРКА
В Україні тільки починають планувати роботу, спрямовану на системну боротьбу з окремими сегментами індустрії вірусмейкерства. Так, у листопаді 2019 року міністр культури, молоді і спорту України Володимир Бородянський представив концепцію нового закону про медіа. Очікується, що закон буде прийнятий на початку 2020 року. Поки ця концепція рамкова і тільки відображає побажання відомства — боротися з дезінформацією, ввести індекс достовірності новин і Офіс інформаційного омбудсмена.
Мінкультури пропонує ввести новий орган — Офіс інформаційного омбудсмена, завдання якого — моніторити інформаційний простір, шукати дезінформацію, розглядати скарги на дезінформацію, звертатися до суду «для захисту інтересів суспільства».
Для цього хочуть ввести індекс достовірності новин. За задумом Мінкультури, контент ЗМІ повинен маркуватися як достовірний або недостовірний. Критерії розробить спеціальний незалежний орган з журналістів. Кожне медіа зобов’яжуть надати реальні вхідні дані, щоб швидко реагувати на скарги. Як приклади Мінкультури наводить два інструменти — глобальний індекс дезінформації і розширення для браузера NewsGuard.
Глобальний індекс дезінформації розробили 2018 року вісім незалежних експертів з різних організацій, зокрема й члени «Репортерів без кордонів» і «Міжнародної мережі перевірки фактів». Індекс визначає достовірність будь-якого новинного домену за такими критеріями:
• структура сайту — штучний інтелект вивчає й аналізує метадані сайтів;
• контент — фахівці вручну вивчають зміст сайту, враховують достовірність статті, її сенсаційність, перевіряють на мову ворожнечі; для аналізу беруть десять найпопулярніших статей;
• прозорість і контекст — кому належить сайт, яка у нього репутація, чи є конфлікт інтересів.
NewsGuard — це безкоштовне розширення для браузера, яке позначає новинні сайти червоним кольором, якщо вони недостовірні, і зеленим, якщо їм можна довіряти. Розширення підтримують Google Chrome, Microsoft Edge, Firefox і Safari. Сайти вивчає команда з журналістів і редакторів. Критерії достовірності такі:
— як часто публікують неточну інформацію;
— відокремлені новини від думок чи ні;
— чи є клікбейт у заголовках;
— прозорість даних про власника сайту і його політичні погляди.
Мінкультури хоче створити незалежну організацію журналістів, яку буде частково або повністю фінансувати держава. Такий орган має стежити за дотриманням «етичних стандартів» у медіа і захищати журналістів. Він же буде визначати, кого називати журналістом і кому видавати посвідчення.
(За матеріалами theБабель)
Щоб зовсім не вийти з формату цієї книжки і не впасти в професійний дискурс, зупинюся тут на п’яти найбільш розпіарених інструментах боротьби з вірусмейкерами. Порядок викладу — від найефективніших до менш дієвих.