— прокачуванням — нарощуванням реальної аудиторії та збільшенням охоплення, яке формує дію облікового запису (скільки людей бачать пост та ін.).
Вище я розповідала про типи ботів. Тут зупинюсь на найтиповіших причинах, за якими бота може забанити соціальна мережа. Як не дивно, їх всього три:
— накрутка підписників — коли за короткий проміжок часу (годину, день) приходить аномально велика для акаунта кількість підписників. При цьому ці акаунти ніяк не контактували з контентом сторінки раніше і після підписки;
— накрутка лайків — схожа з попереднім пунктом, тільки лайки, репости, коментарі йдуть на конкретний пост, а ці акаунти також раніше ніяк не взаємодіяли з акаунтом або не є його аудиторією;
— типові дії — акаунт переважну більшість своїх дій здійснює на одній/кількох сторінках.
Проте найчастіше акаунти банять через «старість». Тобто за своє довге ботівське життя (від одного року) вони потроху порушували різні правила соціальної мережі. Кожен такий факт знижував довіру до них. Через багато місяців своєї інтенсивної роботи на благо вірусмейкерів вони нарешті стали досить підозрілі для соціальної мережі, тож вона вирішила їх заблокувати. А втім, «добрі» соціальні мережі не блокують акаунти одразу і назавжди, а спочатку роблять попереджувальне блокування, після якого акаунт може ще якийсь час працювати в менш інтенсивному режимі й тільки після цього буде заблокований повністю.
Поточні технології ботрумів дають змогу досить добре імітувати дії «типового користувача мережі» та мінімізувати ризики блокування за типовими діями, тим самим продовжуючи життя бота на роки.
Що не робиться:
У гонитві за блокуванням фейкових акаунтів і з роботою «толерантного» штучного інтелекту поза увагою соціальних мереж залишаються точки концентрації ботів — контент, який вони розганяють.
Виявити його дуже просто. Найтиповіші — це або суспільно-політичний контент, або пости з аномальною, значно вище середньої, залученістю. Усі профілі, які взаємодіють з таким контентом, з імовірністю, близькою до 100%, — боти. Далі вже справа простих функцій — відстежити їхню іншу активність і за кілька днів набрати аналогічних «гріхів» для нівелювання їхніх трастів і блокування акаунтів.
Яка ефективність: низька, яка прямує до нульової. Усі дії соціальних мереж зумовили те, що з ринку пішли аматори, а професіонали істотно доопрацювали своє програмне забезпечення і продовжують працювати на благо вірусмейкерів.
# 5. Блокування осередків поширення вірусів
Що робиться:
У соціальних мережах існує функція поскаржитися на контент акаунта. Утім для того, щоб джерело було заблоковане, потрібна велика кількість скарг. Як наслідок, ця функція працює навпаки — у переважній більшості випадків блокує не ресурси, які поширюють віруси, а акаунти і сторінки активістів, які борються з вірусмейкерами. Причина проста — в останніх є великий автоматизований ресурс здійснювати блокування, а першим потрібно щоразу проводити кампанії і мобілізувати людей.
Ця проблема триває з початку війни з Росією, коли у Facebook почали масово блокувати акаунти українських активістів. Проте жодні обурення і логічні аргументи не змогли переконати Facebook і інші мережі в необхідності поміняти процедуру блокування.
Що не робиться:
Ніяк не регулюють канали в Telegram. Як я писала вище, вони стали ефективним осередком анонімного вкидання інформації.
Украй мало, фактично зовсім не регулюють сайти. Також існують роками описані вище мережі «інформаційних помийок».
Яка ефективність: низька, яка прямує до нульової.
Загальний висновок напрошується сам собою — чи то українська індустрія вірусмейкерства могутніша від усіх цифрових корпорацій разом узятих, чи то спроби з нею боротися більше для камер, ніж для результату.
Мені дуже хочеться вірити, що цьому є просте пояснення — запущено глобальні процеси, які ще не мають очевидних результатів, і найближчим часом нас чекає сплеск ефективності. І навпаки, не хочеться вірити в те, що цифровим корпораціям не дають спокою лаври вірусмейкерів і вони просто шукають компроміс між «створенням видимості боротьби» і «залишити все як є».
Частина 4. Як вiруси зруйнували нас
4.1. Чого досягли вiруси i як ми можемо ïм протидiяти
У попередній частині ми познайомилися з індустрією вірусмейкерства. В її нетрях створюють віруси. Їхня мета одна — підпорядкувати нас собі. Проте завдання — різні, часом суперечливі й часто мінливі. Ця індустрія плодить хаос і сама існує в хаосі.