Вступивши в «релігію», залежні й втомлені безповоротно розпрощалися зі своїм інформаційним імунітетом. Вони схильні до навіювань і піддатливі всім вірусам за будь-якого контакту з реальним світом. Одначе їхній контакт із зовнішнім світом дуже обмежений, а з інформаційним полем — тим паче. Для них інфополе зводиться лише до переліку джерел, які рекомендував гуру.
Такі люди абсолютно пасивні члени суспільства, мінімально з ним взаємодіють і залежать від нього хіба що в побутовому плані. Їхній гуру має монопольне право на маніпуляцію ними. Відновити їхній імунітет украй складно. І це вже не завдання суспільних правил інформаційної гігієни, а питання до психотерапевтів, психіатрів тощо.
# 2. Релігійні фанатики
Цей сегмент перегукується з попереднім. Проте у них є важлива відмінність — вони дотримуються своєї релігії, цілком у неї вірять і підпорядковують їй своє життя.
Сюди належать представники всіх нових і старих релігій — їхнє активне ядро. Вони чітко дотримуються заповідей і правил, регулярно навідують свої святині, беззаперечно вірять своєму священнослужителю і неухильно дотримуються його рекомендацій.
Це найдавніша й ефективна форма маніпуляції. Вона існувала століттями й не особливо змінилася, обростаючи лише новими цифровими інструментами.
Крім загальновизнаних релігій, сюди належать усі релігійні секти, які виникли з нізвідки і які очолюють самопроголошені Апостоли й Месії. Секти будують за принципом звичайної піраміди, що є успішним бізнес-проектом.
РЕМАРКА
Передбачаючи обурення вірян, деталізую свою позицію. Я вірю в Бога, але розділяю Бога і Церкву. Це різні святості не лише за суттю, а й за своєю мотивацією.
Мотивація церкви — об’єднати щонайбільше вірян, які стануть її регулярною паствою і сліпо дотримуватимуться її правил. Як наслідок — збагачення цієї церкви під прикриттям дарів Богу.
Звісно, є винятки і в окремих релігіях, і серед окремих священнослужителів. Проте загальна канва не змінюється століттями.
Старі церкви застрягли у своєму розвитку вірусних технологій у минулому та змінюють щось нечасто. Нові релігії і секти — не лише активні імплементатори найновітніших технологій, а й їхні розробники. Вони розробляють і впроваджують добре продумані психологічні інструменти рекрутингу, утримання і стимулювання до подальшого залучення нових членів. Інформаційне поле їм так само важливо, як і ідеологічна й психологічна взаємодія.
Одне з їхніх завдань — сформувати альтернативні й якісні офлайн- і онлайн- канали комунікацій, які займуть значне місце в загальному інформаційному полі пастви, а отже, виконуватимуть основну роль у підведенні вірян до певних рішень. Пастор на них лише наштовхне.
Боротися з релігійними фанатиками в їхньому інформаційному полі та середовищі марно. Це лише підвищить ризик бути самому втягнутим в одну із найефективніших сект. Єдиний, хоч і маленький шанс висмикнути людину з-під впливу релігійних вірусмейкерів — працювати з нею в площині її світського життя. Щоправда, і в цьому разі шанси незначні.
# 3. Ті, хто виживає
Міське населення, яке виживає. Це той сегмент, який на собі відчуває всі тяготи кожної епохи. У СРСР вони жили від зарплати до зарплати, у них не вистачало кмітливості щось «намутити». Вони відкладали копійки на ощадкнижку, яку втратили в 1990-ті. А потім іще не один раз після кожної наступної банківської кризи.
Це колишні «вчителі та бібліотекарі», яких, зокрема, й 1990-ті змусили кардинально змінити професію. Проте дивом вони залишилися в країні. Вони виживали радше всупереч, аніж завдяки. Ці люди ненавидять владу, позаяк ніколи нічого доброго від неї не бачили. Проте всі ті, хто виживає, є заручниками «стокгольмського синдрому», будь-яка подачка і добре слово від керівників країни стимулюють їх до скороминущої любові й демонстрації відданості.
Ці люди вже втомилися очікувати на позитивні зміни. Зараз вони чекають їх лише для дітей і онуків, у яких вбачають продовження свого життя. Проте й у багатьох їхніх дітей життя теж склалося не найліпше, і вони подалися на заробітки за кордон. На заробітки їздили й самі ті, хто виживає, та з огляду на різні причини повернулися. Незначні кошти, які вони заробили, допомогли вивчити дітей і дати лад у домі.