Це сегмент, для якого патріотизм стоїть на чолі всього. Ці люди свідомо залишилися в країні, свідомо працюють на її перспективу, свідомо відмовилися від теплих місць і часто піддають себе ризику.
Цей сегмент розділяють на дві течії. Перша — мислителі, які аналізують, виробляють візії і пишуть про це. Часто показують зворотний бік медалі. Друга — активісти, які розкривають усе, що шкодить країні та її громадянам. Вони використовують усі доступні їм інструменти й форми.
Течії активно взаємодіють, підсилюючи одна одну. Тут об’єднані люди найрізноманітніших професій і вікових груп. Усі вони поставили на чільне місце пряме або опосередковане, але точно активне й системне служіння інтересам країни.
Інформаційний простір — це їхнє середовище життя. Вони — найсистемніші викривачі вірусів і борці з ними. Нова інтелігенція сумнівається в усьому й усе перевіряє. Ці люди оперативно об’єднуються й формують рішення в разі виникнення загрози.
Саме представники цього сегмента і є основними об’єктами цькування для вірусмейкерів. Проти них ведуть кампанії з дискредитації, їх намагаються знищити фізично, їх переслідують силовики. Проте кожна така спроба і кампанія чимраз підсилює їх і мобілізує.
У них є один великий мінус — це значне, але закрите ком’юніті. Більшість ставиться до активістів насторожено. Як наслідок, їхній вплив на загальне інформаційне поле незначний, за винятком гучних випадків, коли самі інфоприводи рясніють на перших шпальтах.
Звісно, це найпідготовленіший і найефективніший сегмент у боротьбі з вірусами, але його дії потрібно адаптувати до масштабування на широкий загал.
4.5. Як маси захищаються вiд вiрусiв
Зазвичай маси не відчувають себе об’єктами вірусів. Вони міцно «залипають» у живильному вірусному ґрунті й почуваються там так, як наказує вірусмейкер, — переважно «комфортно».
Єдиний відчутний прояв вірусів, що постійно пресує людей, — це інформаційний шум. Із ним вони ладні боротися і борються. Для цього вони обирають одну з моделей поведінки, яка здається їм найприйнятнішою:
— я лише в онлайні;
— я лише в офлайні;
— я лише в тому, з чим згоден, — і обмежую канали, де переважають полярні або інші думки;
— я лише в розважальному контенті;
— я лише в професійному контенті.
Ці моделі доповнює те, що з появою двосторонніх каналів кожен виробив певну модель поведінки з інформацією:
— просто слухаю, читаю, дивлюся — і мовчу;
— слухаю, читаю, дивлюсь і транслюю, але без особистої думки — саме ці люди продукують нескінченну кількість репостів без особистої думки, тим самим дискредитуючи саму суть каналу інформації, тобто трансляцію своєї позиції;
— залучаюсь і коментую — рідкісна проактивна позиція, коли людина щиро висловлює свою думку з певного приводу, щодо певного автора тощо. Сам факт залучення — не панацея, і важливо, що саме людина транслює в цих повідомленнях, але комплексна проактивна позиція — це вже добре;
— хейчу — ставлю під сумнів все написане або ж навіть долучаюся до цькування — це найдостеменніший спосіб прямо чи опосередковано допомогти маніпуляторам, адже це часто викликає емоції, але блокує проходження раціональних аргументів;
— погоджуюся з усім без розбору — чи з розбором, але дуже поверховим.
Кожному сегменту притаманні певні моделі поведінки.
Для загального розуміння наведу основні патерни, які домінують в інформаційному полі.
# 1. Дитяча позиція — заперечую все погане і незрозуміле.
Зазвичай поганим називають не лише реально загрозливі речі, а й ті, які просто складні для сприйняття. Тож людина сама себе робить жертвою вірусів, бо протиотрута зберігається саме в комплексній, складній картині.
Це не означає, що щодня потрібно вимотувати себе новинами про військові дії на Донбасі або читати історії онкохворих дітей. Та насправді достатньо бути в курсі всіх основних подій довкола хоча б на рівні загальних тез. Саме із загальної, релевантної і мінімально викривленої картини починається розуміння причинно-наслідкових зв’язків. А це — ефективний базис проти маніпуляції.
# 2. Усеїдність. Це інша крайність — споживати все підряд і в цьому загубитися.
Звісно, потрібно фільтрувати, але так, щоб у фокусі залишалася стрічка основного онлайн-ЗМІ і стрічка Facebook для розуміння сприйняття новин людьми. Лише після цього можна долучити суб’єктивні думки — від друзів до ТБ-каналів. Проте базис має бути цілісним, максимально фактажним (без суб’єктивізму). При цьому тримати руку на пульсі й читати думки в мережі.