Я не могла приховати сліз. І бачила, що він теж плаче.
— Хочу, щоб ти знала одну річ... — почав він.
— Не кажи більш нічого. На, читай, — відповіла я, простягнувши йому сторінки, які тримала на колінах.
весь день я сиділа й дивилась на води річки П’єдри. Жінка принесла нам бутерброди й вино, сказала щось про погоду й знов залишила самих. Та раптом він припинив читати й, занурений у свої думки, полинув поглядом за обрій.
Зрештою, мені захотілось прогулятися лісом, пройти повз маленькі водоспади, по схилах, кожен з яких має свою історію і щось означає. А коли сонце почало сідати, я повернулася на те місце, де залишила його.
— Дякую, — були його перші слова, коли він віддавав мені аркуші. — І пробач.
Над річкою П’єдрою я сіла й усміхнулася.
— Твоє кохання спасає мене й повертає мрії, — продовжив він.
Я мовчала, незрушна.
— Пригадуєш 137-й псалом? — запитав він.
Я заперечно хитнула головою. Боялася щось говорити.
— Над річками Вавилонськими, там...
— Так, так, пам’ятаю, — сказала я, відчуваючи, що потроху повертаюся до життя. — У ньому мовиться про вигнання. Мовиться про людей, що повісили свої арфи на гілках, бо не могли співати пісень, яких просить серце[29].
— Але, оплакавши тужливо омріяну землю, псалмо-співець обіцяє сам собі:
Я знов усміхнулася.
— А я вже потроху забував. Ти ж нагадала мені.
— Як ти думаєш, чи повернеться до тебе твій дар? — запитала я.
— Не знаю. Але Господь щоразу давав мені другий шанс у житті. От і з тобою дає. І допоможе віднайти мій шлях.
— Наш шлях, — знову перервала я.
— Авжеж, наш.
Він узяв мене за руки й допоміг піднятися.
— Іди збери свої речі, — мовив він. — Мрії потребують праці.
Січень 1994 р.
Життя Пауло Коельйо є головним джерелом натхнення для його книжок. Він жартував зі смертю, уникнув божевілля, грався з наркотиками, витримав катування, експериментував із магією та алхімією, вивчає філософію і релігію, невситимо читав, втрачав і відновлював віру, зазнавав муки й утіхи від кохання.
Він автор багатьох міжнародних бестселерів, включаючи «Алхіміка» — одну з найвпливовіших книжок усіх часів. Його твори перекладено 83 мовами, видано понад 230 мільйонів примірників у всьому світі.
Коельйо — член Бразильської академії літератури та кавалер ордену Почесного легіону. У 2007 році його було оголошено посланцем миру ООН.
ІСТИННЕ КОХАННЯ — ВІДДАТИ СЕБЕ ДО ОСТАНКУ
Пілар знала його з дитинства. І кохала навіть після того, як доросле життя роз’єднало їх. Він шукав своє призначення проповідника, месії, а вона шукала себе. Доленосна зустріч сколихнула приспані почуття. Здається, час їхньої любові настав. Однак тепер усе інакше. Щоб бути разом, вони мають пожертвувати найдорожчим: Пілар — покинути колишнє життя, присвятити себе служінню іншим, а він — зректися дару зцілення людей. Та ризикнути всім заради іншого здатен лише той, хто кохає по-справжньому..
29
Письменник дещо неточний; неможливо було співати на вимогу поневолювачів: «...співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі».
30
Переклад псалма подано за текстом роману. Наведений автором варіант відрізняється від португальських перекладів Біблії, які вдалося знайти.