Зеллер у засмальцьованому комбінезоні порається біля легковички. Він підводить голову, просить. Григорія зачекати.
Через п’ятнадцять хвилин легковичка вже готова. Зеллер попереджає власника, що він тимчасово дещо полагодив, і радить поставити машину на капітальний ремонт. Подякувавши і розрахувавшись, власник автомобіля від’їздить.
Зеллер підходить до Григорія, підіймає капот його «опеля». На майданчику, крім них, нікого немає.
— Що сталося? — тихо запитує механік.
— Хотів заїхати до Марії і попросити влаштувати зустріч з полковником, та, проїжджаючи по вулиці, побачив, що аптека зачинена. Не зупиняючись, проминув її, а коли обернувся, побачив, що за будинком Марії стежать. На кого вони полюють: на торговців наркотиками чи в чомусь запідозрили фрау Кеніг?
— Учора забігав Ернст. Сказав, що в лікарні весь час чергує поліцай, чекає, поки лікар дозволить допитати старого. З розмов поліцая з своїм начальством Ернст зрозумів, що вони шукають тих, хто працював з Петерсоном і Штаубе. Кажуть, притиснутий фактами ватажок їхньої зграї — зубний лікар, розколовся. Визнав, що причетний до вбивства Клари, але зробив це за його завданням Петерсон. На жаль, спіймати вдалося не всіх. Їм не зрозуміло, навіщо Петерсон прийшов в аптеку, — коли його взяли, наркотиків при ньому не було, от поліція і хоче простежити за всіма відвідувачами. Вони думають, що там сховано багато наркотиків і члени зграї полюватимуть за ними. Шкода старого, чудовий товариш, ми багато років працювали разом. Потім він відійшов од нас — боявся за дружину й дитину, але його місце одразу ж зайняла дружина. І ось тепер, коли він знову включився в підпільну роботу, — така безглузда історія.
— У мене до вас прохання: я написав листівку, та, оскільки над моєю головою збираються хмари, я прошу вас переписати її іншим почерком, а цю спалити.
Зеллер пробіг папірець очима.
— Звичайно, так краще, тим більше, що я механік і прохання племіннику полагодити моторолер не викличе підозри.
— Сьогодні вранці мені дзвонив бос, запросив на обід. Думаю, що мені знову доведеться вирушити в Гамбург налагоджувати стосунки з англійською адміністрацією. Вам ще не повідомили, хто цей підозрілий Бауер — Лемке чи ні?
— Нашій людині вдалося зв’язатися з комуністичним підпіллям і знайти потрібних людей. Один з них знає Бауера. Він живе в будиночку його батька.
— З ким із ваших людей я можу зв’язатись у Гамбурзі? Мабуть, після зустрічі з містером Лестером у мене з’являться важливі дані.
— Очевидно, в Гамбурзі ви зупинитесь в одному з найкращих готелів і, звичайно ж, їздитимете по місту в таксі. Так от, на зупинці біля готелю «Атлантик» між дванадцятою і другою годинами вас чекатиме таксі вишневого кольору, ободок коліс пофарбований в сірий колір, на багажнику праворуч маленька кругла вм’ятина. Якщо не придивлятись, вона зовсім непомітна. У шофера в кабіні, навпроти керма, наклеєний портрет красуні з модного журналу. Таких портретів багато, тому на голові дівчини домальована вузенька червона стрічка. Сядете в таксі і попросите повозити вас по місту, показати визначні місця Гамбурга. Таксист запитає, що вас найбільше цікавить, скажете, що цілком і повністю покладаєтесь на його смак. Водій одвезе вас у пивний бар, покаже столик, за який вам треба сісти. До вас підійде людина у світлому піджаку, сяде, зіпреться ліктями на спинку стільця і покладе ліву ногу на праву. Привітається, запропонує вам сигарети, і тоді можете починати з ним розмову. Зрозуміло?
— Цілком. Дуже вдячний вам за Лемке.
— Бувайте. Ваша машина в порядку, я залив повний бак бензину.
І знову машина мчить по знайомому шосе. Фред курить, а тривожні думки змінюють одна одну і на душі тривожно. Удар треба завдати точно, щоб самому вийти сухим з води. Справа полягає не тільки в тому, щоб помститися за Лютца. Головне — не викликати підозри й «виконати» завдання агента, якого він повинен змінити. Судячи з того, як його оберігають, диверсія серйозна. А становище Григорія дедалі ускладнюється.
Замиготіли перші будиночки Карова. День був на диво сонячний і ясний. Різнокольорові будиночки, криті червоною черепицею, здавались мирними і спокійними. Не вірилось, що довкола точиться жорстока боротьба, хтось виношує плани, як знищити людей, перетворити оці тихі містечка на руїни.
Насамперед Григорій вирішив заїхати в Народну поліцію. В руках у нього гнівний лист брата Лютца, який вимагає якнайшвидше розслідувати справу про вбивство і покарати винних.