Майже поруч із трошки «спорідненою зі своїм електоратом» парочкою, тримаючи в руці склянку віскі (хоча й непитущий), стояв білявий депутат Маріо Дзаґарі{57}. Він якраз нещодавно заснував нову агенцію друку, яка називається «Соціалістична Агенція» й розташована на вулиці Колонна Антоніна, а очолив її Джорджіо Нарді, довірена особа Дзаґарі. Цю агенцію було засновано завдяки грошовій допомозі, яку цього разу надав бренд «Ессо»[265] в Італії.
А ось інженер Ренато Ломбарді (представник «Конфіндустрії»[266]) безпосередньо мав бесіду з доктором Алессандро Алессандрі із мережі супермаркетів «Станда». Парочка товаришувала ще «зі шкільних часів». Інженер Ренато Ломбарді «зсередини знав таємниці» Ватикану, а ось пан Алессандрі знав про них від родини Аньєллі[267]. І Ломбарді дійсно розповідав другові дещо про їхнього спільного товариша Вінченцо Каццаніґа, новини, про які ще ніхто не знав (3)[268]. Згадка про цього чоловіка — наразі високого посадовця в одній з компаній промислової групи «Монтедісон», — нового президента «Учід»[269], була найкращим доказом того, як високо його цінують серед вищого товариства Ватикану. «Учід» насправді була «витвором» Італійської Католицької Акції[270], яка об’єднувала вищих керівників промислових підприємств, які прилюдно сповідують католицьку віру.
Головним церковним радником «Учід» був кардинал Сирі; а церковним радником її римського представництва — Монсеньйор Казаролі, який очолював дипломатичне відомство Понтифікату.
Отож Каццаніґа мав якнайкращі можливості провадити свою діяльність, ще й користуючись підтримкою впливових людей з Ватикану. (Хочу нагадати читачеві, що за вікном досі 1972-й, тому Ватикан на той час міг забезпечили мало не непохитний авторитет.)
Натомість Алессандрі мав змогу розповісти Ломбарді, що Джанні Аньєллі досі цікавила «Станда» і те, які вона має проблеми, адже він мав намір купити цю мережу. Він був не проти зробити таку покупку, заплативши вартість компанії акціями «Монтедісон», які наразі мав на руках{58}.
Ось і Коттафаві, колишній очільник кабінету депутата Моро, якого нещодавно призначили новим послом Італії в Тегерані{59}. Він «надзвичайно вороже» налаштований проти про арабської політики, яку сповідує ЕНІ. Та ще й виявляється, що він пов’язаний з Аттіліо Монті та нафтовими інтересами БП[271].
А осьдечки поруч у лискучому двобортному костюмі, маючи у ньому природний та вишуканий вигляд, навіть попри спеку, стоїть доктор Боцціні, колишній перший посол у Дамаску, а наразі, за ініціативи сенатора Медічі, голова уряду. Він теж не є прибічником ЕНІ.
Тут-таки стоїть і Антоніо Де Боніс, посадовець із «Центру з італійсько-арабських зносин», якому доручено щотижня робити доповідь щодо міжнародних зв’язків ЕНІ. Він щойно повернувся з відрядження на Сицилію, куди їздив разом із сирійським дипломатом Хафезом Аль Джамалі.
Є серед них і такий собі Анджело Берті — один із керівників спільноти «Маріо Фані», політично-релігійної організації, створеної кілька років тому Луїджі Джеддою[272]. Саме цей пан Берті був уповноважений бути посередником між професором Луїджі Джеддою та промисловцем Аттіліо Монті, котрий починаючи з 1 вересня щомісяця перераховував Національному Громадянському Комітету 1 мільйон лір. (Я таки знову нагадаю читачеві, що зараз 1972 рік.)
Можливо, Карло підійшов до одного з вікон Вітальні через спеку, біля якого, певно, було ще спекотніше, адже із зовсім безхмарного неба всередину вривалися нестримні сонячні промені. Майже ніби силуети, оповиті дрібним блискучим пилом, там стояли депутати Анджело Нікосія та Піно Рауті{60}. Здається, вони були в доброму гуморі, почувалися вільно. Депутат Нікосія щойно зустрівся з промисловцем Монті й розповів йому, послуговуючись якою стратегією він має намір підштовхнути до створення парламентської комісії, яка б провела розслідування щодо Коні. Він з певністю стверджував, що на люди вилізуть «страшенні речі» й помилки, які зачеплять не одного політичного діяча. Через це під час розмови він сказав такі слова: «Як на мене, Джуліано Андреотті та Джуліо Онесті — одна людина». Що ж до депутата Піно Рауті, то кілька днів тому він мав зустріч із таким собі Бруно Ріфезером. Вони обговорили, як просувається судове слідство над Рауті «щодо замахів крайніх правих», а також звинувачення, які пролунали на адресу Монті, буцімто він фінансує екстремістський рух того-таки Піно Рауті. Судячи із спокійного вигляду останнього, про який ми вже згадували, щодо цього не було підстав непокоїтися.
265
Бренд компанії «ЕксонМобіл» — приватної нафтової монополії США. Діє у багатьох країнах Європи.
267
Впливова родина італійських капіталістів, які, зокрема, були одними з тих, хто заснував і керує заводом «Фіат».
269
Ucid — Unione Cristiana Imprenditori Dirigenti — об’єднання послідовників католицької віри серед найвищих керівників промислових підприємств.
270
Католицька Акція була заснована у 1922 році. Завдання організації — духовне і моральне відродження суспільства, праця з молоддю у сфері освіти і катехізації. На сьогодні рух нараховує близько 400 000 членів, більшість з яких живуть в Італії.
271