Наразі я повідомлю вам лише загальну інформацію. І, маючи для цього добрі підстави, про які ви дізнаєтесь наприкінці, вона буде якнайбільш об’єктивною та сухою.
Цей космічний корабель, що так відрізнявся від тих, які ми звикли бачити останніми роками, був зроблений не державою, а приватними руками. Величезні технологічні потуги, в яких одночасно брали участь, працюючи майже як „équipe“[297], сотні тисяч людей у кількох десятках галузей виробництва, держава не підтримувала. Їх підтримувала велика Компанія на кшталт, приміром, „Ітт“{66}, й називається „Ітт“ pour cause. Та це залишили поза увагою: починаючи з найперших років, коли Держава монополізувала виробництво космічних човнів, чимало приватних підприємств почали протестувати, вимагаючи, щоб їх наділили правом на „космічний простір“. А позаяк їхнє прохання було дуже демократичним, таке право їм таки було надано. Завдяки цьому тепер нікому не можна було заборонити випускати машини, аероплани чи кораблі, чи заснувати газету, чи запустити телепрограму. Повторюю, що громадську думку ніхто не оприлюднював. Зрештою, гадали, що „надання права на космічний простір“ — це річ лише абстрактна, теоретична. Аж ніяк, навіть попри те, що, як ми згодом переконаємось, для того, аби вважати, що приватна Компанія, яка створила оцей наш космічний корабель, не цілковито ˂ була незалежною від Держави, були вже звичайні вагомі підстави (повертаючись до нашого прикладу, так само, як Держава не могла залишатися осторонь „Ітт“, коли два чи три роки тому ця Компанія організувала у Чилі фашистські масові убивства). Одне було напевно: диво техніки, яким був космічний корабель, що літав у космічних просторах одночасно контролювали дві сили, чи то пак дві влади. Це химерний, неоднозначний корабель. У ньому існує різка дихотомія[298]. У ньому відбувалося зіткнення протилежних інтересів двох сил, які керували задумом та його втіленням, котре попри те, що відбувалось приховано, не було від того менш запеклим. А чи цими силами були з одного боку Держава, а з другого — приватна Компанія; чи це були дві фірми, що конкурували між собою; чи ж до останньої краплини крові за владу боролися дві групи вкладників з однієї Компанії; чи ж це протистояли дві влади, одна національна, а друга руйнівна, іноземна, — про це я вже не маю гадки. Чи, принаймні волію наразі запевнити, що про це нічого не знаю, щоб наприкінці ви стали мені за помічників.
Та, перш ніж я дам нову порцію інформації, висловлю одне міркування (яке виникло завдяки трохи маньєристичному оптимізму оповідача). Шпигуни завжди надзвичайно кумедні; й не лише у вигаданих історіях, але й у дійсності. Коли читаєш у газеті, що десь вловили справжнього шпигуна, показуючи його фото, зазвичай у душі тебе проймає така нестримна радість. Шпигун смішний. Можливо, через те, що він вимушений грати роль. Скажімо, йому доводиться вдавати із себе баронета чи майора британської армії. Та обоє, й баронет і майор з британської армії, самі по собі вже кумедні, а коли вони ще й удавані, то від сміху зовсім не стриматися.
Граючи свою роль, шпигун не має права на вигадки, адже йому треба когось наслідувати. Отож шпигун — це лише гіперболізована копія (бездоганний конформіст, порядний та лиш на грам справжній) того, кого він удає. Він стає ще кумеднішим і сміховинність його ще очевиднішою, коли врешті-решт його викрито. Дітки, які ще не навчилися розмовляти, вперше щиро посміхаються, коли хтось ховається, а потім показується знов. Впізнавання[299] — це найперший різновид будь-яких радощів.
Та продовжимо розповідь. Як ми вже переконались, дві сили, які складають двовладдя на нашому космічному кораблі, ведуть боротьбу між собою. Та сила, яка візьме гору в сутичці (а отже, цілковито заволодіє космічним човном і тим, що від нього можна отримати), фактично стане хазяйкою в Державі. Й справді, як порахували спеціалісти, прийшовши, ця сила, безперечно, набагато перевершить фінансові активи Держави. А отже та автоматично перейде до її рук. Хай там як, а одна сторона заволодіє всім. Отже, зважаючи на варіанти, які я вам описав, маємо таке: перше — приватна Компанія стає хазяйкою Держави (найімовірніше, за повного потурання цієї ж таки Держави); одна приватна Компанія знищить другу приватну Компанію, а потім захопить Державу; власник однієї частини Компанії прибере власника другої частини й тоді захопить Державу; партія, яку підтримує інша партія такого самого спрямування, яка вже прийшла до влади в іншій країні, захопить владу в своїй Державі.
298
У логіці дихотомією називають поділ одного поняття на дві частини, які взаємовиключають одна одну.
299
У Стародавньому театрі «