Отже, наразі Троя є віце-президентом ЕНІ. Проте це всього-на-всього офіційна посада, яку він отримав внаслідок кар’єрного просування, яке відбулося раніше й яке було результатом не стільки амбіційного прагнення, скільки кількісним та предметним накопиченням сил, якими це прагнення керувало. Наразі справжня могутність Трої зосереджена у його приватній власності, якщо взагалі можна це розрізняти{15}.Троя завжди послідовноa[67] діяв під знаком Мішанини. Отже, справжнього розділення між тим, що належить особисто йому, а що — громаді, немає. Хай там як, а принаймні одне з «володінь» його так званої імперії, безперечно, явно належить йому: втім, йдеться про володіння досить віддалене, що розташоване на тому боці океану, а якщо точніше — то в Аргентині на неозорих просторах поряд з Мар дель Плата. Там у його володінні справжня «область», власником якої вже, як видається, протягом багатьох років є його брат Іван. Він переїхав у Мар дель Плата просто з Сачіле, прижившись там з природністю, якою наділяє земля будь-кого, хто її обробляє, незалежно від того, на якій широті. Іван був викапана мати, Пінета Спрінґоло. Він був справжній сачілієць, навіть протосачілієць (у сачілійців коріння фріулійське, а от у буржуазії, яка навіть у мові наклалася на це підґрунтя, — венетійське). Улесливий, по-соломонівськи мудрий, червонолиций з червонющим носом селянин, який ніколи не знімав з голови пожмаканого капелюха з обвислими крисами.
У нашій розповіді Іван більше не з’явиться ніколи. Ще однією найпершою підвалиною, яка з’явилася до імперії Трої, було «Товариство нерухомості та цінних паперів» (?), яке було записане на Амелію Джервазоні. Ця пані Джервазоні була однією з тих жінок, яких можна зустріти лише в Мілані, навіть якщо вони народилися в провінції. Їй уже минуло сорок, була вона старою дівою (чи принаймні таким старомодним висловом вона себе називала) та жінкою непохитної моралі та моралізму. В її худих та кістлявих обрисах зосталася якась нижчість: як жінки (старої діви), так і буржуазійки (й провінціалки). Втім, у цих слабостях також полягала й її сила. Вони справедливо позбавляли її недосяжних амбіцій, а тому вона ставала такою ж аскетичною, як і її зять. Амелія була сестрою Троєвої дружини, з родини Джервазоні, що походила з ххх. Вона чудово знала, що є підставною особою, але позаяк була геть позбавлена честолюбства, то стала корисною хай навіть і на другорядних ролях та брала активну участь у справі. Ось чому ми часто бачитимемо її ім’я у нашому досить… роїстому «досьє». Джервазоні перетворилася на витончену пані, її елегантність справді була варта Монтенаполеоне[68]. Дійшло до того, що вона стала подібною, звісно, як антифраза, до Каміли Чедерни[69]: Каміла Чедерна, що поводилася «не по-чедернському». Навіть стригли її пристойно; ні її шалі, ні спідниці, ні черевики не були кричущими. Ось лишень справа була в тім, що всі ці її пристойні речі, поєднавшись, ставали непристойними, видаючи її провінційне походження: в якому було стільки «старомодності», яка, контрастуючи з її енергійністю, викликала до неї якщо не симпатію, то, принаймні, не викликала відрази. От і по всьому. Від «Нерухомості та цінних паперів» відгалужувались, так би мовити у два ряди, ще вісім фірм, товариств чи як їх ще в греця назвати, не доберу слова. У першому ряду — «Аронезе», «Inv. Imm», «Сан Флореано», «НДБД», у другому — «Спірітказауно», «Спірітказад’єчі», «Сеп-Мег», «ЛТН».