Нотатка 22с
ТАК ЗВАНА ІМПЕРІЯ РОДИНИ ТРОЯ.
БЛОХА ЛИХОСЛОВИТЬ ПРО ВОШУ
На чолі двох інших відгалужень імперії родини Троя стоять два чудових втілення ломбардійсько-венетійської угоди, яка складає (хай і з невеличким тьмяним південним корінням) основу такої імперії. Один з них — Ермініо Косут з Порпето, чий портрет ми вже намалювали й розповіли про дитячі роки, не згадавши хіба лише дружбу зі старшим братом Трої — Ардуїно. А інший теж «сміливо ризикнув перейти» «coram montes», проте не понурі пагорби провінції Венеція-Джулія, а повітряні, перед альпійські ххх; він теж блукав білою галькою та нескінченними небесно-блакитними потоками, але іншої річки, не Ізонцо, а Ольйо. Родом він був з наразі вже сильно промислово-розвиненого містечка між Бергамо та Брешією. Отож був він частиною системи ххх, женоподібної: Ерменеджильдо ххх. Хтозна чому, але порпетійцю Ермініо Косуту та хххцю Ерменеджильдо ххх випала на долю безкінечна й загадкова ворожнеча, яка, втім, не заходила далі якогось дошкульного жарту, від якого кожен по черзі не міг утриматися.
У цю мить завжди втручався Ардуїно Троя, котрий любив говорити одну й ту саму готову фразу, яка, втім, завжди досягала мети: «Блоха лихословить про вошу». Ермініо Косута поставили на чолі «Petrolifere dirette», а Ерменеджильдо очолив «Metanifere indirette».
Від обох цих маткових організацій, які не позбавлені сучасної як не гомерівської, то гесіодівської епічності, виростають чудово організовані нові відгалуження: ніби гілки зі стовбура, які згодом перетворюються на буйну листяну крону.
Почнімо з «Petrolifere dirette» й зробімо це лише з тої простої причини, що, оскільки «Metanifere indirette» має власну користь для нашої розповіді, нею ми мусимо закінчити.
Гаряче прошу тебе, читачу, не забувай, що цей, швидкий, як вихор, екскурс має певну мету, а те, що затягує розповідь, — то, зрештою, не що інше, як звичайнісінька «сюжетна інтрига». Роздивившись кожне відгалуження імперії Трої, ми маємо врешті-решт дістатися до останньої гілочки, останнього паростка, за яким, одначе, як ви самі переконаєтеся, буде поставлено величезний знак питання неоднозначної природи: ми опинимося, як ви побачите, на перехресті двох світів, частково там, частково тут, частково в одному володінні, частково в другому. Але його неоднозначність стане сенсом історії Карло, та тим, що визначатиме його рішення. Все, годі. У слушну мить читач чудово все зрозуміє. Отож не будемо бігти поперед батька в пекло.
Втім, давайте прискоримо наш рух, бо, гадаю, подумки ми вже назбирали прикладів, які допоможуть у подальшому краще пізнати суть.
Компанія «Petrolifere dirette» має три відгалуження: «Мссс» («Газове пальне та спресоване паливо»), керує яким той самий Косут; «Usi Meta» («Промислове та господарське використання газу»), управління яким здійснює Косут; «Petrolchimical International Instrument Со» (?): трубопроводи, цистерни, баки — звісно, вони отримують добрі прибутки не лише з газу та нафти, але й із сировини та «видобувної інфраструктури», а також із зберігання та переробки. Технічний директор фірми — ххх ххх (ломбардієць), комерційний директор — ххх ххх (венетієць), головний менеджер — ххх ххх (ломбардієць), директор з інновацій — ххх ххх (венетієць). Ермініо відповідав за Іран, що все одно, що сказати, за країну Бенґоді[82]. І, певна річ, хоч я й досі про це не сказав, Ермініо Косут мав брата. А як же без нього? Звали його Мар’яно. Отже, Мар’яно Косут (який лише керував роботою в Кормонсі[83]) — прораб. (А ще він є президентом однієї фірми, зветься «Lassem», яка не є частиною Троєвої імперії, але у складі її ради директорів бачимо ломбардійця ххх ххх та венетійця ххх ххх.)