* далі йдуть інші розповіді: про людей та владу (якими вони були до чи перед 68-м) і якими наразі назавжди переставали бути [саме через це про них йдеться]
Травень 1974-го
Нотатка 34ter
НАПРИКІНЦІ ПРИЙОМУ
Наприкінці прийому процитувати вислови пацієнта-шизофреніка з Рогейма, якого цитував Браун{26}).
Нотатки 36—40
АРГОНАВТИ
«Міфічна» подорож на Схід, перероблена з Аполлонія Родоського. Немаповане місце, де з’являється постать Героя, що йшов попереду (1)[100]. Низка «видінь», перероблених у Міф Подорожі, ніби зачин, які переплетені з видіннями зі справжніх подорожей (не вказуючи ані імен, ані деталей, ніби уві сні тощо).
Написати все грецькою (наводячи стислий переклад, ніби телеграфом, проте вичерпно описуючи у назвах розділів).
Як посвяту навести головне з другої подорожі, — а ще ніби відрізок часу, необхідний для обмірковування «політичної доби»: розвиток подій зупинено, для того щоб замінити Троєю президента ЕНІ й відтак скоїти вбивство останнього. Повернувшись з «омріяної» подорожі на Схід, Карло перетворився в руках найманих убивць ніби на загіпнотизованого робота.
Нотатка 36
АРГОНАВТИ. КНИГА І
Відліт на реактивному літаку — Невимовний світанок — Молодий вантажник у беретику, майже як у військових — Грецькі газети — Маленькі гори з верхівками із білого каменю, де немає узбережжя на морі, яке стало блакитним від «мелтемі»[101] — Поява Велетнів — Їхня доброта й їхні величезні члени — Вони тікають на хмари, що зібралися над горою Діндім — Пробудження — Американський сніданок (ххх, ххх, ххх, та гарне французьке вино) — Посадка в засніженому Тегерані — Сліди героїв, що були у попередніх віках, вперше мапуючи світ — Поява Геракла — Його доброта та величезний член — Він зупинився вдалині довгою подорожжю — Геракл знову в дорозі — Тегеранський «Хілтон» — Вітторіо Емануеле, син Умберто II, у барі — Орфей оспівує першу частину подорожі — Робота телетайпа.
(грецький текст)
Нотатка 36в
АРГОНАВТИ. КНИГА І
(ПРОДОВЖЕННЯ)
Прийом у палаці шаха — Прогулянка через усе місто, засипане снігом — Широкі алеї нагадують бульвар Периферік[102] — Палац шаха на околиці міста, неподалік неоковирних, гостроскельних, безформних гір — Посеред маленьких пагорбів, що скидаються на щойно засаджений парк — дуже простий та похмурий, трохи схожий на казарму, трохи на бальнеологічний комплекс — Павільйон, у якому відбувався прийом, захований між скупченими штучно деревами з високими стовбурами — за стилем схожий на ліберті. — Всередині — великі зали: трохи нагадує «Білу вітальню» Юлії Михайлівни з «Бісів», от тільки тут замість червоних шпалер, певна річ, величезні перські килими, котрі здаються несправжніми — Прийом від імені сестри шаха — їй під п’ятдесят, у неї тремтять руки й сильний тик на обличчі — вона налякана, ніяковіє, але водночас є трошки деспотичною, як зазвичай буває з мільярдерками — подають багацько недомашніх страв.
(грецький текст)
Нотатка 36в
АРГОНАВТИ. КНИГА II
Нічна вулиця Меллі — П’яниці у садку — Розкопані халупи з винними льохами та купою руїн — п’яничка, якого закололи у спину, поки той спав на животі на старому гидкому укривалі посеред гівна — Убивці втекли на великій площі ххх ххх — Купа поліціянтів, малий достаток — Національна футбольна збірна у «Хілтоні» — Розповідь про курда ххх ххх, яка достоту збігається з розповіддю ххх (єдина різниця — ххх ххх — футболіст, а не солдат) — Історія Джафарі: кумедно подібна доa[103] роману «Задіґ, або Книга Долі» Вольтера — Пустеля: плоскогір’я, що простягається ніби вохро-молочниста перепона, посередині має біле-білісіньке висохле солоне озеро — Дорогою до (сучасної) мечеті у Кумі[104] мчать нескінченно багато автівок — Знову пустеля: величезні гори, схожі на цукрову голову, бузкового кольору із лускоподібними схилами, які через свою нерівність нагадують фіорди, що таять у собі піщані долини та ніби металеві із сірчаними прожилками скелі — Ява Аполлона — Преклоніння перед ним — Поява кераміки, яка геть уся має блакитно-бірюзове забарвлення, від конусоподібних куполів між глиняними вохровими будівлями до виробів ремісників. У невеличкому містечку, в якому купчаться геть усі будинки, як у вулику, посеред вулички, оточеної височезними глиняними мурами, яка перемежована напіварочними вхідними дверима будинків (парусно-зімкнене склепіння, у якому ребра ххх ххх, облямовані синім) і парою кам’яних лавок по обидва боки, стирчить бляшанка з консервованим м’ясом, а може, то фруктовий сік, пофарбований у бірюзовий, котрий на жерстянці видається геть іншим, ніж на кераміці чи теракотовій цеглі — Приїзд у долину неподалік Перської затоки.