Після повернення в Осло Бім залишається жити у мене. Він сам не хоче додому, бо там, як він каже, вони знайдуть його, а він не хоче, щоб вони його знайшли, до школи він теж відмовляється ходити, бо там його теж знайдуть, а він, як уже було сказано, не бажає бути знайденим. Не можу сказати, щоб мені була дуже доречною присутність Біма, та Сестра попросила: чи не можна Біму пожити в моїй квартирі? І мені забракло духу відмовити, тим паче що до початку літніх канікул лишився лише місяць. А там вони обоє на літо поїдуть в інше місце, де він зможе сховатися, і Бім перейде в іншу школу, сказала Сестра, а поки що (як тимчасовий вихід) йому найкраще пожити у мене; за нормальних обставин я б навіть зрадів такій пропозиції, адже (що вже тут приховувати) я дуже самотній, мені потрібно більше спілкуватися з людьми, та у мене ж робота, яка вимагає великої уваги, можна сказати — забирає весь мій час, вона захопила мене з усім потрухом, Фінляндія хоче помірятися зі мною силами, від мене вимагається високий ступінь концентрації, щоб не опинитися переможеним, щоб не вийшло так, що Фінляндія стала переможницею, а я переможеним, — я повинен довести Фінляндії, хто тут сильніший, а дні так і спливають, залишилося вже зовсім небагато, а коли скінчиться відпущений термін, брошура має лежати на столі, причому хороша брошура, ось це-то мене й гризе, що брошура повинна вийти хороша, якби не це, якби не так багато залежало від того, чи вийде вона хорошою чи поганою, це б мене так не мучило, але я будь-що маю зробити хорошу брошуру і тому я так мучуся, а тут іще Бім сидить в іншому кутку кімнати за комп’ютером і ганяється як попало на мотоциклах, ми перевезли сюди його комп’ютер, щоб йому було чим зайнятися, він вчить уроки і відсилає їх електронною поштою, а в перервах грає. Скажи, а щоб знімати кіно, обов’язково треба мати хороші оцінки? — раптом питає він, відволікаючи мене від справи якраз посередині складних побудов, пов’язаних з цінами на квитки; справа в тому, що Сестра принесла мені пречудовий датський путівник, який називається «Подорож до Фінляндії», ціни в ньому зазначені в датських кронах, і мені доводиться самому переводити їх у норвезьку валюту, причому не просто переводити, а скількись там іще й накидати у зв’язку з тим, що книжка видана в 1976 році, а відтоді світ не стояв на місці, а навпаки, дуже навіть рухався вперед і вперед, і за цей час багато води спливло в порівнянні з 1976 роком, це дуже ускладнює справу, та я вирішив залишити частину цієї роботи читачам, нехай самі трохи попрацюють, не можна ж вимагати від нещасного автора брошури, щоб він усе за них зробив, — усьому є якісь межі, я вважаю за краще розглядати себе як учителя, учитель може щось підказати, він вчить учнів думати самостійно, розвиває в них дослідницьку жилку, я вкажу їм потрібний напрямок, підкину ідею, і це вже більш ніж достатньо; отож справа закінчується тим, що я, попри всі сумніви, вказую ціни в датських кронах 1976-го, у 1976 році дорога туди і назад на поромі з Копенгагена в Гельсінкі коштувала вісімсот чотирнадцять крон, це виглядає зовсім непогано, люди зрадіють, що це, виявляється, так дешево, думаю я, люди дуже люблять, щоб було дешево; єдине, що вони люблять ще більше, — це коли щось виявляється взагалі безкоштовним; далі я цитую, що тисячами фінських озер щодня у всіх напрямках курсують білі пароплавчики, — це звучить так ідилічно, навіть, можна сказати, романтично, я так і бачу цю картину: сотні білих пароплавчиків пливуть урізнобіч; правда, в цьому є щось ірраціональне — навіщо, питається, потрібно їхати в усіх напрямках, проте там так і написано, чорним по білому, мабуть, так воно і є, інакше з якого дива видавництво «Політікен» стало б поширювати геть неправдиву інформацію про Фінляндію? Звісно, 1970-ті роки були непростим часом: «холодна війна», атомна бомба, безліч страхів, знімалися фільми про катастрофи, та чи доходило тоді до того, щоб фабрикувати неправдиві відомості про інші країни і друкувати їх у путівниках? Мені в це якось не віриться. Фінляндія, або Суомі (з наголосом на першому складі), з усіх країн, розташованих на Скандинавському півострові, є найбільш віддаленою від маршрутів, якими рухається основний потік туристів. І лише з цієї причини занадто мало датчан відвідує Фінляндію. Потрібно тільки зробити над собою невеличке зусилля, щоб не поїхати слідом за загальним потоком, який щороку рушає на південь, і попрямувати замість цього до Фінляндії, де вас із розпростертими обіймами зустріне гостинний і життєрадісний народ, чия країна рясніє природними красотами.