Послухай, я тут дещо ніяк не зрозумію, сказав Бім, щойно я увійшов у двері після пробіжки, весь спітнілий і пригнічений. Там увесь час торочать про Сина і Отця, і Святого Духа, каже Бім, іноді у мене складається враження, що ці троє — одне. Як же так? Їх же троє. Я цього не збагну, адже не може бути, щоб відразу було і те й інше, то як же це насправді — один він чи їх троє? Один, кажу я, впершись у стіну витягнутими ногами. О’кей, каже Бім. Утім, ні, кажу я, їх усе-таки троє. Для мене це не має значення, каже Бім, просто хочеться знати, а то вони весь час там виникають, тому треба ж мені знати, якими я повинен їх уявляти собі — як одного чи як трьох. Ти не надто над цим замислюйся, кажу я. Це не так уже й важливо. Зрештою, різниці майже ніякої; подумаєш — один і три; різниця всього лише на дві одиниці, тому, як не рахуй, не набагато помилишся, кажу я; так навіть краще, якщо залишити деякий допуск, у межах якого можливі відхилення, інакше все робиться квадратним і незграбним. Отже, вважатимемо, що їх троє? Так і будемо вважати, кажу я і йду в душ.
Залишилося два дні до здачі брошури, і я перечитую написане; вийшло не так уже й мало, слів багато; взагалі-то я думав, що вийде менше, але помічаю, що частина написаного мною буде незрозуміла для фінів; питання в тому, чи треба їм розуміти, не все ж має бути зрозумілим, деякі речі треба сприймати такими, як вони є, гадаю я, вони вимагають емоційного сприйняття, щоб пройняли до глибини душі; саме такими, за моїми відчуттями, вийшли деякі частини брошури; це взагалі властиво всякому авангардистському мистецтву — воно зустрічає опір, так завжди буває; пам’ятаю, я читав десь про людей, які їхали автомобілем по польовій дорозі в Англії, раптом вони увійшли в смугу густого туману, а наступної миті опинилися в Амазонії, от і зрозумій, що там таке сталося; вони подивилися на годинник і побачили, що годинник показує той самий час, який був, коли вони потрапили в смугу туману; вони зателефонували англійському послу, той приїхав за ними, і свідки підтвердили, що вони щойно були в Англії; цю подію приховали, бо всі були налякані її незрозумілістю, але я-то думаю, що боятися тут нічого, наш мозок здатен вмістити дуже багато, ми ж використовуємо щонайбільше десять відсотків його можливостей, хоча я, напевно, використовую все-таки більше, та переважно люди використовують свій мозок від сили на десять відсотків, і, як не сумно, це стосується також і фінів, тому в мене є деякі побоювання щодо того, як вони сприймуть мою брошуру; прикро все ж таки, якщо ти працював з неослабною напругою, зробив нелюдські зусилля, йдучи невторованими шляхами, відкриваючи невідомі землі, наштовхнутися замість нагороди на скептичний прийом і нерозуміння. Та така вже доля брошурописця-авангардиста. Однак поки є ще час і можна дещо підправити в тексті; можу ж я в чомусь і догодити фінам, вставивши в текст такі корисні для справи відомості, як, наприклад, те, що Фінляндія однаково підходить як для зимового, так і для літнього відпочинку. Зима у Фінляндії чудова, пишу я, вона варта меси, все вкрито чудовим покривом глибокого снігу, сніг килимом встеляє землю; у мені, звісно, все противиться тому, щоб порівнювати сніг із килимом, але фінам це має сподобатися, тому в моїй брошурі сніг килимом встеляє землю, так повелося споконвіків, що сніг розстеляється килимом, і нам, людям, це здається гарним; той, хто любить ходити на лижах, пишу я, не знайде для цього кращого місця, аніж Фінляндія, у лісі там живуть милі пташки, чий спів супроводжуватиме твій біг у затінку березових гаїв; у Фінляндії, пишу я, сніговий покрив просто створений для лижного спорту, у нас у Норвегії подібний сніговий покрив можна було зустріти, ймовірно, в шістнадцятому чи сімнадцятому столітті; рідкісне задоволення являє собою похід у фінський супермаркет, пишу я далі, у величезних супермаркетах Фінляндії продаються товари з усього світу; все найкраще з усього світу потрапляє на прилавки фінських супермаркетів, оскільки Фінляндія лежить на перетині торгових шляхів, пишу я, і так було споконвіку, Фінляндія — країна, в якій зустрічаються одна з одною ряд європейських та слов’янських культур і традицій, Фінляндія — це плавильний котел. Слід зазначити, пишу я, що наприкінці XIX і на початку XX століття до Фінляндії ринув великий потік емігрантів; вони казали, що вирушають до Америки, а насправді їхали у Фінляндію, бо Фінляндія й тоді була, і сьогодні лишається чудовою країною; певна річ, це брехня, та хто ж буде перевіряти; люди ніколи не перевіряють, а тільки, зручніше вмостившись за кухонним столом, кажуть своїй дружині: уявляєш собі, я й не знав, що, виявляється, Фінляндія прийняла такий великий потік емігрантів; а якщо хто-небудь, всупереч очікуваному, перевірить цей факт і притягне мене до відповіді, то, безперечно, йтиметься про зіткнення двох точок зору, я в будь-якому разі можу сказати, що це моє бачення, на мій погляд, до Фінляндії (країни необмежених можливостей) емігрували сотні тисяч бідних європейців, і ніхто не має права заборонити мені розуміти це таким чином, тут справа в різному баченні предмета, а з моїми очима ще й не таке можна побачити, тут узагалі немає межі можливостям, адже я свавільник, у мене негаразд із головою, і для мене не існує меж; та ось брошура, можна сказати, готова, тому я звертаюся до Біма і вмовляю його перервати ненадовго читання Біблії; Бім щойно закінчив книгу Йова і мовчки переживає це потрясіння; я пхаю йому в руки цифрову камеру, прошу його прогулятися і наклацати кілька видів, щоб було схоже, ніби це знято у Фінляндії. Як це так? — питає Бім. Треба просто, щоб картинки були такі, ніби вони зняті у Фінляндії. Та ми ж у Норвегії, каже Бім. Я знаю, кажу я, але я не думаю, що тут є суттєва різниця, ти тільки постарайся не знімати високі гори, вивіски й автомобілі, ну й ще деякі предмети — і все буде як треба, і особливо постарайся, щоб у кадр потрапили світловолосі дівчата, найкраще — в смугастому одязі, на велосипедах, кажу я, поруч із берізками. Але ж це неправда, каже Бім, Фінляндія — це Фінляндія, а Норвегія — це Норвегія, а я вже вирішив жити по правді, тому я не можу брехати; дуже навіть можеш, кажу я, і до того ж, це не брехня, це — ЗМІ та комунікація, а не брехня, і поки ти живеш у мене, я буду вирішувати, де брехня, а де не брехня, тому давай хутко біжи, кажу я, і випроваджую його за двері. Сам я теж вискочив на хвилинку на вулицю, щоб купити три-чотири рибини і хліба; я запхаю рибини в буханець, оскільки, мені здається, потрібно зробити фотографію, на якій можна побачити рибу в хлібі, — таку страву їдять у Фінляндії, до того ж здавна, я гадаю, це дуже давня штука, це ж фольклорна страва, а ніщо так не вабить туристів, як фольклор, хіба що тільки аквапарк із водними гірками та атракціонами, думаю я, та цього вже вони від мене не діждуться; зате, якщо я правильно зрозумів, фіни їдять рибу, запечену у хлібі, а я впевнений, що зрозумів, бо, зазвичай, я все розумію правильно, я ж із тямущих. Повертаючись додому, я вийняв пошту, в пошті опинився лист від ословської організації з вивчення суспільного здоров’я, я ще не отримував від них листів, тому він мене зацікавив, там написано, що я обраний для участі в акції, котра проводиться, вони хочуть мене тестувати, щоб дізнатися, здоровий я чи хворий, або, можливо, схильний до захворювань, до листа додається анкета із запитаннями, на які мене просять відповісти, я без довгих приготувань негайно ж беруся до цієї справи; от який я молодець, думаю я, зі мною так легко мати справу, все одно ж я не можу продовжувати свою роботу, поки не повернувся Бім і не приніс знімки. В анкеті питається: які розміри твого житла? Потім: чи є в квартирі кішка? Ні, кішок немає. Це ж зайві клопоти. Чи траплялося з тобою що-небудь з переліченого нижче протягом останніх шести місяців, як-от: чи переносив ти серйозні хвороби, травми, чи не зазнавав нападів? Я позначаю: «Ні». Чи виникали у тебе серйозні проблеми (наприклад, суперечки) з кимось із близьких друзів, родичів або ділових партнерів? Оце так! На це отак собі й не збагнеш, що сказати! Є там щось таке, не висловлене вголос, між мною і нижньою сусідкою, з тією, що весь час готова робити тобі якісь капості, на противагу скаутам, які завжди готові допомогти; а окрім неї, є ще й Фінляндія, з якою у мене теж складні стосунки, адже її (у певному сенсі) можна назвати діловим партнером або близьким другом; принаймні я вважаю, що Фінляндія — мій близький друг; отже, треба позначити «так». Потім: чи траплялося тобі загубити або втратити з вини злодіїв яку-небудь дорогу тобі річ? Ще й яку дорогу! Нещодавно у мене забрали автомобіль; одного чудового дня його раптом не виявилося на місці там, куди я його поставив, і це було дуже невчасно: я саме збирався їхати в посольство Фінляндії, і мені довелося брати таксі, і якийсь час я думав, що авто вкрали, і це було для мене великою неп