Хоча багато різних держав і висловлювали готовність розташувати “Мисливський Світ” на своїй території, дирекція корпорації вирішила створити для нього власну країну. Таким чином, усіх проблем, що могли б виникати з урядом, вони уникали, створюючи свій власний. Ще одним стимулом для вкладників стяло те, що замість платити комусь податки, вони можуть збирати їх з інших.
Від самого початку проект “Мисливського Світу” розроблявся з вигадкою, на нього виділялися шалені асигнування. Моргантаун - маленьку занехаяну столицю острова - було зруйновано, створено натомість архітектурний проект абсолютно нового міста і в рекордні строки втілено його в життя. Нове місто - Есмеральда- відрізнялося від сталево-скляних кролячих нір, які після тривалої боротьби за звільнення від найменшого натяку на добрий смак стали взірцем архітектури сучасного міста. Есмеральда відверто нагадувала середньовічне місто, тут навіть не був запланований майданчик для торговельного центру. Майже половина будинків була складена із світлого вапняку, поклади якого було знайдено на острові. А для найголовніших будов, таких як Мисливська Академія та Колізей, використали імпортований вапняк та італійський мармур. Отож від самого початку Есмеральда скидалася на колоніальне місто давніх часів, у чомусь європейське, а насправді місто епохи Відродження, що як fata Morgana виникло на невисокому кораловому острові.
М’який тропічний клімат острова разом з чудово стилізованим під старовинне місто і сам по собі був прекрасною приманкою для туристів, навіть без додаткової принадності легалізованих убивств. На Есмеральді можна було насолоджуватися блиском минулих часів, користуючись при цьому всіма зручностями ласої до забав сучасності.
Не лише забави й небезпеки, облямовані чудовою красою природи, вирізняли Мисливський Світ; він принаджував і серйозних вчених. Тут розташувалися всесвітньо відомі музеї ассірійського і хетського мистецтва, повністю відкуплені у збанкрутілої Англії і переправлені на Есмеральду, аби надати всій операції ще більшого шику. Були тут також і відомі курорти: Рокфеллер Хілтон, Холідей Форт, Дорада дель Сюр, Кастілло, Кантінфлас; майданчики для гольфу, тенісні корти, неперевершені можливості для підводного полювання, кухня п’ятьох континентів.
А якщо вашого банківського рахунку не вистачало на відпустку по першому класу, Мисливський Світ пропонував дешевший варіант - карнавальне селище на пляжі “Де Лансі”, що на південному узбережжі острова. Саме тут щороку починалися відновлені Сатурналії9 - есмеральдський ні на що не схожий варіант Карнавалу10 або Марді Гра11 .
Останнім компонентом цієї суміші було Полювання, той незвичний суспільний інститут, в якому чоловіки ризикували життям, змагаючись один з одним за найпростішими правилами. Полювання було чимось на зразок контрольованого беззаконня, що звеличувало низькі емоції. Того, що було офіційно дозволене в Мисливському Світі, з самого початку свого існування намагалося позбутися людське суспільство. Однак марно.
Хоча майже весь світ занепадав, процвітання Мисливського Світу зростало. Звідусіль сюди стікалися люди, щоб на власні очі побачити приниження моральних устоїв і диво економічної стабільності. Вбивство завжди було добрим бізнесом. Мисливський Світ також не залишав поза увагою секс і наркотики, завершуючи таким чином, коло своїх вкладів у речі, які так цінує людина.
Майже в усьому світі люди не довіряли змінам і сахалися нового. Митці радше використовували вже відомі мотиви, ніж створювали щось своє. Майже зникла мода. Потроху люди починали і виглядати, і діяти однаково. Конформізм; став нормою. Занепала наука. Медицина істотно змінилася з фаустівських часів двадцятого століття. Лікарі більше не намагалися врятувати чиїсь окремі життя. Тепер йшлося про збереження замученого хворобами населення в цілому, а його чисельність постійно зменшувалася.
Теоретична фізика вже протягом століття не висунула жодної нової важливої космогонічної теорії, а за останні тридцять років не було відкрито жодної нової елементарної частки. Наука задихалася від нестатку асигнувань, і ніхто в цілому світі проти цього не заперечував. Люди були навіть раді затримати на якийсь час її розвиток. Бо кожен знав, що наука небезпечна. Врешті решт, саме вона витягла атомні бомби й усі інші клопоти з Пандориної скриньки геніальних ідей. Чи не час було оголосити мораторій на геніальні ідеї і спробувати щось виправити, навіть зробити з того всього хоч деякі висновки? Прийшов час змиритися.