Майку Альбані виповнилося тридцять шість років, походив він із Дорчестера, штат Массачусетс. Його батько, Джанкарло Альбані, італійський іммігрант з Кастельмаре, перш ніж переїхати в Дорчестер, працював механіком в Провіденсі. Джанкарло і його дружина Марія мали шестеро дітей. Майкова мати працювала у пральні на сусідній Непонсет-авеню. Майкові брати й сестри жили тепер у різних частинах Сполучених Штатів, але їх вже лишилося четверо. Анджело загинув при спробі пограбувати банк в Каєнні, штат Вайомінг, а Тіто - в автокатастрофі біля Сіокського водоспаду.
Ще в дитинстві у Майка виявився талант організатора дрібних крадіжок. Отож і в Дорчестері, і далі в Бостоні йому жилося непогано, аж поки один із членів його банди - Скажений Собака Лонніган - попався на грабунку взуттєвого магазину фірми “Том Мак-Кенн” у Брукліні і дав проти нього свідчення, сподіваючись, що це пом’якшить вирок суду. По своїх каналах Майк про це дізнався і зник із міста саме вчасно. У 2081 році він приїхав у Мисливський Світ.
Попрацювавши потроху то тут, то там, він пішов учнем до Луїджі Ваніллі - старого хитрого Наводчика з Сицилії родом. Коли Ваніллі загинув від кулі сусіда, з яким сперечався за персикове дерево, що росло в сусідському дворі, але вітами перехилялося через паркан до його ділянки, Тереза успадкувала всіх батькових клієнтів, білий “ламборджіні” й будинок. Вони з Майком вже давно порозумілися, тому й одружилися невдовзі.
Перший же рік самостійної роботи приніс Майку шалений успіх. Його друге Вбивство було занесено до книги рекордів. А тоді йому пощастило працювати з неперевершеним Убивцею Джуліо Санчесом з Коста-Ріки. Через два роки після прибуття на Есмеральду Альбані мав усе, про що лише може мріяти людина.
А потім Санчеса вбили - навіть з найкращими це рано чи пізно трапляється - і відтоді почався поступовий спад. По місту поширилися чутки, що Альбані втратив свій шик, фантазію й чуття, що робили його засідки такими цікавими. Робилися припущення, що він переживає “Наводчицький зрив”. Ніхто не бажав користуватися послугами Наводчика-невдахи. Справи йшли так погано, що Альбані був змушений ошиватися в аеропорту, пропонуючи послуги новачкам.
У Мисливському Світі піднесення й падіння відбуваються дійсно миттєво. Альбані будь-що намагався видертися на вершину знов. На той час Джеффріс був його єдиним клієнтом, однак цей ексцентричний англієць не подавав майже ніяких надій.
Альбані був конче потрібен успіх. Наводчикам за кожне Вбивство платили не лише клієнти, а, так само як і Мисливцям, держава. Однак, якщо Мисливець гинув, з Наводчика стягався штраф у розмірі винагороди, яку він мав би одержати, плюс десять відсотків на судові витрати. Отож зараз він був на лезі бритви. Три останні клієнти Альбані були вбиті. Кожна поразка дедалі збільшувала тягар штрафів. Якщо виграє Джеффріс, Майку вдасться відстрочити повний крах свого підприємства іще на якийсь час. А якщо програє, його знов оштрафують, що наблизить його до остаточного краху.
Крах у Мисливському Світі означав проходження крізь формальну процедуру позбавлення громадянських прав, по закінченні якої людину буде проголошено рабом, уся її власність перейде у володіння держави, а їй самій доведеться виконувати визначену урядом примусову роботу, може, й гній на свинарні розгрібати.
- Мікеланджело, - раптом озвалася Тереза, - повернімося в Дорчестер.
Альбані похитав головою:
- Там мене й досі розшукують.
- Ну, тоді, може, кудись в інше місто в Америці.
- Голодувати і жити в кредит? Не згадуй про це. Мені тільки треба добре перепочити. Якби лишень знайти ще одного такого Санчеса!
- Він був Молодець, - погодилася Тереза. - Так, Санчес мав клас, так само як і ти, коли працював із ним. Але його вбили. А після нього з’явився Антонеллі.
- Не нагадуй.
- Майку, що ж нам робити?
- Джеффріс виконає Вбивство, і я знов буду на коні. Або той новий хлопець, Гарольд, найме мене, і ми ще вхопимо щастя за хвіст завдяки його здібностям вбивці.
- А коли ні?
- Якщо все піде прахом, я скористаюся правом на Самогубство, і все дістанеться тобі.
- Самі лише розмови, - сказала Тереза. - Ти завжди погрожуєш! накласти на себе руки, коли в тебе депресія.
- Цього разу так і вчиню, - промовив Альбані, підводячись. - Зроблю це прямо зараз. І кому ти тоді скаржитимешся?
Тереза знала, що він, швидше всього, блефує, але однаково злякалася.
- Ні, Альбані, - тремтячим голосом сказала вона, - не треба вибирати Самогубство.
- Гаразд, - погодився чоловік, знов сідаючи. - Я лише хотів показати, і що турбуюся про тебе.
17
“Любий Алане!
Ну от я нарешті й у Мисливському Світі, хоча мене мало не вбили першого ж дня. Коли це не враховувати, то бачив я тут поки що небагато. Мабуть, я сподівався, що люди тут бігатимуть вулицями, як у тому старому фільмі, знятому ще до офіційного визнання Полювання, здається, він звався “Десята жертва”13 . Час від часу я таки чую щось схоже на стрілянину, але чи то справдістріляють, сказати напевне не можу. Мабуть, я не встигаю втрапити в слушний час у слушні місця.