Коли Лувейн завертав у провулок, Гарріс саме добіг до дверей. Посмикав, але вони були замкнені. Сузер. безумовно, про це подбав. Коли Гарріс доторкнувся до дзвінка, автоматично ввімкнувся потужний прожектор, також встановлений Сузером. Яскраве світле засліпило Гарріса,. й до чоловічка дійшло, що його впіймали. Він намагався всліпу привести зброю в бойову готовність, холи Лувейн зупинився, міцно тримаючи пістолет обома руками, й почав стріляти.
Гарріс вистрелив лише один раз, не цілячись. А тоді заточився й упав назад на бак для сміття.
Лувейн у стані крайнього збудження вистрелив, як він вважав, кілька разів, усвідомлюючи, що бере надто високо. Він взяв поправку, не припиняючи стріляти, й раптом почув, що робить це вхолосту; патронів не лишалося і хай його дідько візьме, якщо він уже не використав усі чотирнадцять.
Він порився в кишені, шукаючи нової обойми. Він обливався холодним потом. Не йняв віри, що міг ось так вистріляти всі патрони. Тепер Гаррісові нічого не варто його вбити. Все, що маленькому блазневі лишалося зробити, то це вистромити дуло з-за смітника й вистрелити.
Проте Гарріс не рухався. Коли Лувейн знайшов обойму і зарядив пістолет, стало ясно, що він мертвий і що Лувейн порозбивав досить багато вікон по обидва боки провулка.
Отож він знову виграв. Заплющивши очі, Мисливець стояв абсолютно нерухомо, поки швидкість та енергія витікали з його тіла. Коли розплющив їх знов, у провулку вже хтось був. Лувейн не одразу розгледів капелюх-хакі та блакитний емальований знак Посередника. Той з олівцем і зошитом схилився над баком, готуючись занотувати важливі відомості про статус загиблого в Полюванні.
- Скільки разів я влучив? - поцікавився Лувейн.
- Жодного. На ньому ні подряпини.
- Жартуєте. Він же мертвий, так?
- Звісно, що мертвий. Але не ти його вбив. Сам дивися.
Лувейн поглянув. На обличчі Фреда С. Гарріса з Самміта, штат Нью-Джерсі застиг той дивний вираз спокою, якого так часто прибирають.
Посередник випростався;
- Швидше всього, він впав на бак із сміттям і зламав шию, Люди не уявляють собі, як то легко зламати шию, впавши спиною на циліндричний предмет. Доведеться записати, що смерть сталася з природних причин.
- Чекайте! - вигукнув Лувейн. - Ви не можете так написати в доповідній.
- Це ж чому?
- Бо я не одержу винагороду за Вбивство.
- Я записую лише те, що бачу, - заперечив Посередник, тримаючи в зубах уламок олівця.
Лувейн засунув пістолет в кобуру. Рука його сягнула в кишеню і витягла іншу всесильну зброю - гроші. Посередник спрагло подивився на них, але похитав головою:
- Я не можу написати, що ти його вбив. Крові немає. Мене можуть про це запитати. І я матиму великі неприємності.
- Я можу подбати про кров, - сказав Лувейн, витягаючи “вілді” й націлюючи на Гарріса. - Він однаково нічого не відчуває.
- Надто пізно, - заперечив Посередник. - З’явилися свідки.
Чоловік похилого віку в бермудах і білява жінка, мабуть, його дружина, в сукні якогось жахливо яскравого кольору вже стояли за кілька футів від них, клацаючи камерами, знімаючи спершу труп, тоді Лувейна з Посередником і, нарешті, одне одного.
- Туристи, - промовив Посередник. - Набридає, однак що б ми без них робили?
Лувейн роздратовано дивився їм услід, аж поки вони не зникли. Тоді силоміць засунув кілька банкнот Посереднику в руку:
- Що б ви там не написали, не осоромте мене.
Посередник кивнув, поклав гроші в кишеню, на хвилю замислився і написав: “Помер через перелом хребта, який одержав, намагаючись уникнути неминучої смерті від руки свого Мисливця, містера Лувейна Добрея”.
Нічого особливого, але цього було досить, аби Лувейн одержав стандартне підтвердження успішного Полювання. І належну винагороду він теж одержить. Але до свого помешкання він повернувся повністю розбитий і відчуваючи відразу до самого себе. Джекінс кудись повіялась. Він сидів у напівтемній вітальні і сумно розмірковував. Як же ти міг не поцілити ні разу з чотирнадцяти пострілів?
Ввімкнув телевізор, аби послухати новини Полювання. Гордон Філакіс, ведучий “Мисливського Шоу” саме робив огляд сьогоднішніх Убивств. Дійшовши до Лувейнового, він сказав: “Через те, що Жертва посковзнулася, ніхто не помітив, як посковзнувся Лувейн Добрей. Може, наступного разу Жертва не буде такою послужливою”.
З боку Філакіса то була величезна підлість, і Лувейн розлючено вимкнув телевізор. Чорт забирай, він почувався не гірше, ніж звичайно. Навіть краще. Просто йому не везе. Він вирішив, що своїм наступним Полюванням раз і назавжди доведе, чого вартий. Наступного разу його Вбивство вирізнятиме незрівнянний стиль. Він усе розрахує, аби не помилитися. Найме найкращого Наводчика. Питання ляше в тому, щоб знайти підходящу Жертву.