(«Bomanga, Béa, Bomanga»[26]), і я соромився себе, надто несміливого, складного, стриманого, байдужого й поміркованого, викапаного Едмонда Теста[27], надто пихатого й самотнього; тож я заплющив очі, вирішивши скуштувати своїх тортур, відмовившись очікувати, що це нарешті скінчиться, що все мине, спливе, зникне, ηάντα ρεί, як казав мудрець Геракліт, тому нехай буде, подумав я, заплющу очі й почекаю на це «панта реї»[28] — та варто було сховатися під повіками, мов хлопчиську під своїм ліжком, аж раптом сяйнула думка чи, радше, потужне бажання: я мусив їх убити, мусив зайти до спальні з ножем, занурити лезо глибоко в тіло — вочевидь, у кімнаті було тепер одне тіло, об’єднане пристрастю, у якій мені вже не було місця; я мусив покінчити з цим тілом, методично, спокійно, точно, як професійний кілер — ударом у серце, у живіт, в аорту, і знову в серце, щоби переконатися, що ця вперта гидота, від якої стільки зла чоловікам, уже не б’ється, а після цього встромити ніж у піхву і в бік; звісно, обличчя я б уникав, адже обличчя — сакральне місце, храм, який не можна паплюжити звірством; Обличчя — ознака Іншого, образ страдного поклику через мене до всього Людства (авжеж, колись давно я зазирав до Левінаса[29]), але я бив би й бив це тіло ножем, поки воно не припинило би насолоджуватись, або поки тривав би його оргазм, аж до смерті, аж до священної епектази[30]; так сильно кортіло мені позбутися звуків, які розривали мене на шматки — стогонів Беатріс і Мусімбви, — і божественний промисел не обійшов увагою мої похмурі думки: на буфеті на кухні лежав величезний ніж, достатньо було взяти його в руки — і повернути собі контроль, і я вже усміхався, уявляючи цю картину, обмірковуючи складні сценарії, гідні кримінальної хроніки, але тієї миті, як я вже збирався підвестись і взяти до рук зброю, я відчув близьку живу присутність; я розплющив очі й побачив перед собою Ісуса Христа, що звивався на велетенському хресті, прибитому до стіни, і рефлекторно, хоч я й не християнин і не серерський аніміст, що шанує предків-панґолів та всесильного Рооґ-Сена («Yirmi inn Roog u Yàl!»)[31], я перехрестився й закляк; дивно, та я не боявся, просто був трохи здивований, хоч і вірив у привидів і фізичні вияви трансцендентного, тож я чекав, коли Христос нарешті позбудеться цвяхів і спуститься зі свого хреста, і він так і зробив, зрештою, дуже вправно й елегантно (особливо зважаючи на обставини), після чого сів навпроти мене на канапу, зняв вінець зі скривавленими шипами, насунений йому на обличчя, та глянув на мене своїми добрими блакитними очима — і я одразу знайшов прихисток у цій бухті; тим часом спинка ліжка шалено стукала об стіну («To liama ti nzala ésila, Nzoto na yo na yanga, etutana moto epela, maman»[32]), та я вже на це не зважав, єдино важливим був той, хто сидів переді мною; хоч його вуста й не ворушились, він розмовляв зі мною, звертався до мене своїм vox cordis[33], пантруючи мою зболілу душу, стираючи з неї потяг до вбивства, зажуру, дріб’язкову заздрість і самоту; слова його були прості, але дуже глибокі, таїну їхню знав тільки він, і я вслухався в них, незважаючи на каденцію ляпанців у спальні, я слухав Христа, усотував його вчення, параболи, яким позаздрив би будь-який письменник; він говорив довго, потім замовк, і ми обидва знову почули шум зі спальні — здавалося, кульмінація наближалася, ми вже не розрізняли, кому належали пронизливі крики, хто що робив, я просто дивився на Ісуса, і на частку секунди мені здалося, що в його очах я помітив бажання й собі піти до тієї спальні, та певно, це мені примарилося, чи дідько на мить вселився в мене, до того ж, ще за секунду Син Людський мовив, що має вже йти й що інші заблукалі душі потребували його візиту; тож він підвівся, майже засліпивши мене своїм божественним сяйвом, і я запитав, чи потрібна йому допомога з поверненням на хрест, який він займав уже понад дві тисячі років — словом, я запропонував йому швидкий шлях, та він розсміявся (Господи, який же в тебе цілющий і добрий сміх!) і заявив: «Гадаю, впораюся й сам», і він справді впорався, розіп’яв сам себе, навіть і не питайте мене, як само, бо я не знаю; зрештою, він же відомий своїми дивами, тож на моїх очах він самотужки прип’яв себе до хреста цвяхами, і тієї миті, коли Беатріс і Мусімбва досягли найвищої точки розбурханого урагану, Христос, поки його обличчя не набуло звичного двотисячолітнього зажуреного й осяйного виразу, подивився на мене й мовив (цього разу він розтулив вуста): «Я зробив це знову».
вернуться
Ти вбиваєш мене, Беатріс, убиваєш (лінґала).
вернуться
Едмонд Тест — персонаж повісті Поля Валері «Месьє Тест» (1896).
вернуться
«Панта реї» (грец. «Усе минає») — формула, яку вжив Геракліт Ефеський, щоби визначити свою теорію вічного руху.
вернуться
Емманюель Левінас (1905-1995) — французький філософ литовського походження, один із чільних представників «філософії Іншого».
вернуться
Епектаза — християнське поняття просування людини до Бога, яке згодом використовувалосяь на позначення смерті від оргазму.
вернуться
Серер — народність, що живе в Західній Африці, переважно в Сенегалі. Анімісти, що мають культ предків та божеств, об’єднаних в одне ціле. Наводиться молитва мовою серер.
вернуться
Угамуймо свій голод, хай наші тіла єднаються й палає вогонь, о матусю! (лінґала).