Тож я опинився серед повних легенд і споминів вод. Уже готувався закинути вудку, аж раптом мій човен хитнуло щось дуже велике. Удар був різкий і сильний, я втратив рівновагу. І впав у воду. На якусь мить мені здалося, що невидима сила тягнула мене на самісіньке дно. Однак я не бачив навколо себе нічого великого, вода була темною від намулу, а за кілька секунд я зрозумів, що опинився сам на сам з великою темною силою, яка тягнула мене униз.
Тоді я збагнув. Отже, це мало статися сьогодні. Я згадав дядечка Нґора й слова, які він промовив, коли в мої десять чи одинадцять років навчав мене ловити рибу:
— Вода, Усейну Кумаче, зрештою випробовує всіх, хто навідується до неї. І коли вона випробує тебе, тобі буде здаватися, ніби ти гинеш, тобі кортітиме борсатись, але не забувай: у такі миті вода подібна до болота, кожен панічний рух ще глибше всотуватиме тебе в мул, тому — не борсайся!
— Дядечку Нґоре, а що буде, якщо відбиватимуся?
— Вода потрактує тебе негідним і вб’є.
Тож я не опирався й віддався воді. Заплющив очі й закуняв. Я бачив довгий сон, де по черзі являлись мені дядечко, жахлива істота з людським тілом і крокодилячою головою, мама, Ассан... З кимось я розмовляв, з іншими обмінювався поглядами, усмішками, думками. А втім, уже не можу згадати отих наших розмов, хоч і знаю, що вкрай важливо. Моссана також явилась мені в підводному маренні — божественно гарна! Вона була зовсім гола, і я довго дивився на неї й мріяв бути водою, щоб пестливо омивати її тіло і глибоко входити в неї.
Коли я прийшов до тями, то знову був у човні — так, ніби нічого не сталось і я ніколи з нього не падав. Змінилося тільки одне: я не бачив. Знадобилося кілька секунд, щоб я це усвідомив, а тоді я — немов це було природно — змирився з цим. Такою була ціна за життя, яке я мав втратити під час випробування. Деякі деталі сну, баченого у воді, стали більш-менш зрозумілими. Цілком очевидно було, приміром, що людина-крокодил виявилася втіленням-гібридом мого батька й рептилії, яка зжерла його. Незважаючи на повний морок в очах, я доплив до села. Я знав, що тепер зі мною нічого не трапиться на воді. Коли селяни побачили мене, то вирішили, що човен мій перевернув легендарний крокодил або його нащадок, і що навзамін за життя він забрав мій зір. Хтозна, може, вони були й праві, однак мені було байдуже до їхніх балачок. Для мене важило тільки одне: чи маю я хоч якісь шанси з Моссаною, зважаючи на каліцтво. Коли я її знайшов, новина про мою халепу до неї вже дійшла (наше село було дуже маленьке, тож чутки ширилися швидко). Моссана сказала мені:
— Ти більше не бачитимеш.
— Я не бачитиму тебе, — відказав на це я.
Вона розсміялася й сказала, що це нічого не змінює, що тепер моїми очима буде вона.
— Я більше тебе не побачу, — повторив я.
І тоді вперше й востаннє після випробування смуток і лють втрати зору охопили мене. Я заридав.
Усі наступні роки Моссана була так близько від мене, що я вже гадав, що виграв любовну битву із братом. Вона навідувала мене щодня, допомагала призвичаїтися до мороку. Вона не віддалася мені, але — присвятила себе мені. Час від часу являвся й Ассан. Не знаю, чому: чи то справді жалів мене, чи то тішився тим, що я вже не міг бачити його обличчя, — однак тоді він видавався мені не таким нестерпним. Він отримав бакалаврський ступінь і вчився на педагога. Казав, що згодом повернеться до села, щоб учити місцевих дітей. У місті він мешкав у невеликому будинку в колоніальному стилі у кварталі для білих. Колоніальна адміністрація виділила йому житло, зважаючи на винятково успішні іспити. Також Ассан хотів стати письменником. Щодо мене, то я взявся виготовляти й ремонтувати сіті для риби. Справа йшла непогано. Я навіть гроші відкладав. У 1913 році, коли мені виповнилося двадцять три, я зробив Моссані пропозицію.
— Усейну, я не можу. Пробач, але я не можу вийти за тебе.
— Це ж зрада! А як же клятва?
— То була твоя клятва. Ти сам собі клявся.
Тоді я назвав її підступною. А вона відказала, що кохала мене достатньо, щоб не брати шлюб зі мною; що, до речі, поки що взагалі ні з ким не збиралася одружуватись; що в цьому селі нічого цікавого не було; що вона хотіла б поїхати до великого міста на півночі, щоб побачити інше.