Ленс ковтнув води, знизав плечима, обличчя його вмить постаріло:
— Білл, кожне рішення є вираження долі. Доля — це слово для прояву внутрішньої достовірності. У цьому зв'язок майбутнього з життям, а необхідності — із смертю…
Донован відкинувся на спинку крісла і тихо сказав:
— Ви збожеволіли! — Він попросив офіціанта принести сигару, довго обрізав кінчик її, пихкаючи, роздратовано закурив, повторивши при цьому: — Ви збожеволіли, Дейв… Я хочу збагнути, як надійніше вибудувати захист для Аллена, і тільки… Його відкомандирування з Європи позбавить нас багато чого, це просто-таки неможливо…
— Якщо Рузвельт дізнається про сьогоднішні контакти з Шредером, ви розумієте, що Аллена нам не втримати. І дуже раджу подумати ось іще про що: чи не настав час дати змогу Дядькові Джо дізнатися дещо про те, що роблять в Лос-Аламосі[20] підопічні Гровса?
Донован тяжко хмикнув:
— А що?! Ідея гарна, маневр відвернення уваги першокласний! По-моєму, ваші партнери в Португалії мають надійні виходи на зовнішньоторговельні організації червоних, туди можна подати витоки інформації на Москву… Це буде питання Гровса і Гувера, а не наше. Я не думаю, що Сталіна дуже цікавитиме дата майбутнього вибуху нашої штуки, але він перш за все замислиться над тим, чому ми від нього так старанно приховували роботу над зброєю, якою можна зламати будь-яку країну… Браво, Дейв, ідея чудова!
…І все-таки, прощаючись, Ленс повторив:
— Мені приємно, що маневр з Гровсом про відвернення уваги здався вам цікавим, Білл, але все одно це паліатив; вирішувати треба — так принаймні звик робити я — раз і назавжди, заздалегідь, кардинально!
На цьому вони й попрощалися.
Те, про що тричі говорив Ленс, начальник американської розвідки заборонив собі повторювати і навіть думати про це; тактику розмови з президентом «дикий Білл» вибудував точно: так, контакти з Вольфом у Берні мали місце; так, це пошук альтернативи — після того, як Канаріс опинився в концентраційному таборі, фельдмаршала Віцлебена Гітлер повісив на дибі, а Гердлера чи то повісив, чи то кинув у підземну тюрму, це необхідність, бо треба безпомилково знати тих, хто протистоїть ідеології більшовизму, особливо в останні дні перед крахом гітлерівського рейху.
Схема розмови була точна, позначена печаттю достоїнства — цього Рузвельт вимагав від усіх своїх співробітників: «Насамперед — достоїнство, яке включає в себе такі поняття, як відповідність вчинків нашій ідеї, гумор, доброта і цілеспрямованість». Ну, а Шредер? А що, коли він почне копати на Шредера? Тоді неминуче стане відомо й те, що він, Донован, покривав Даллеса, коли той рятував активи нациста Шредера в банках світу, добре знаючи все про цю страшну людину, одну з найстрашніших, з якою будь-коли зводило життя когось із американців.
…А Рузвельт, одержавши назавтра коротку пам'ятку Донована, попросив його надіслати шифровку Даллесу з наказом припинити всі переговори з німцями — віднині й назавжди; при цьому президент передав начальникові ВСС копію свого послання російському прем'єрові, попередивши через ад'ютанта, що, «надсилаючи листа Сталіну, написаного на підставі документів ВСС, усю відповідальність він бере на себе, а моральний тягар незручності — якщо він виникне — президент поділить з ним, Донованом…»
«ОСОБИСТО Й СТРОГО СЕКРЕТНО ДЛЯ МАРШАЛА СТАЛІНА
Посол Гарріман сповістив мені про лист, якого він одержав від пана Молотова, відносно перевірки, котру проводить фельдмаршал Александер з приводу повідомлення про можливість капітуляції частини чи всієї німецької армії, що перебуває в Італії. У цьому листі пан Молотов вимагає, щоб у зв'язку з тим, що в цій справі радянські офіцери участі не беруть, перевірку, яку мають проводити в Швейцарії, було негайно припинено.
Я впевнений, що внаслідок непорозуміння факти, причетні до цієї справи, не було викладено Вам правильно. Факти такі.
Кілька днів тому в Швейцарії було одержано непідтверджені відомості про те, що деякі німецькі офіцери розглядали можливість здійснення капітуляції німецьких військ, які протистоять британсько-американським військам в Італії, що перебувають під командуванням фельдмаршала Александера.
Після одержання цих відомостей у Вашінгтоні фельдмаршалові Александеру було дано вказівку відрядити до Швейцарії одного чи кількох офіцерів із його штабу для перевірки точності донесення, і якщо воно виявиться достатньою мірою обіцяючим, то домовитися з будь-якими компетентними німецькими офіцерами про організацію наради з фельдмаршалом Александером у його ставці в Італії з метою обговорення деталей капітуляції. Коли б можна було домовитися про таку нараду, то присутність радянських представників ми, звичайно, вітали б.