Наша увага саме до перекладу Алєксандра Ґаврілова зумовлена тим, що він, здається, найдалі пройшов у розкритті різних граней славетної пам'ятки античного письменства. Невідомо, чи далася взнаки свідома настанова західних перекладачів, чи питомі властивості західних мов, але навіть там, де існує найбагатший досвід засвоєння твору Марка Аврелія, — в англійській мові — найновіші здобутки[15] не виходять поза межі удоступненого, описового передавання думки автора, натомість пропонуючи лише різні варіанти літературного відшліфування перекладного тексту. Зауважмо, що піонерський український переклад Омеляна Омецінського[16] здійснено в приблизно такій самій парадигмі: досить точно віддано загальний зміст тексту, але не зроблено поважної спроби систематично відтворити українською мовою античні філософські поняття й терміни, передати своєрідний стиль автора, ба й зберегти віршовий розмір у цитатах із поетів та драматургів — хоча, принаймні, щодо останнього пункту українська мова має незаперечну перевагу над західними.
Отож, було очевидно, що бракує нового українського перекладу «Роздумів», навіть більше — що такий переклад вельми на часі. Левову частку потрібних для нього дослідницьких пошуків і методологічних напрацювань вже виконали інші; йдеться не лише про попередніх інтерпретаторів Марка Аврелія, а й про тих, хто збагачував мову українських перекладів (найперше слід згадати Миколу Лукаша[17]), і тих, хто формував принципи сучасного українського перекладу з класичних мов, надто зі стоїчної філософської прози (серед найновіших здобутків — листи Сенеки в інтерпретації Андрія Содомори[18]). Водночас була надія зробити хай і маленький, але крок уперед порівняно зі здобутками іноземних колег — за умови, що на ґрунті української мови буде глибше або принаймні дещо по-новому застосовано їхній досвід у цій захопливій мандрівці. Тому в своїй праці перекладач взяв до уваги такі засадничі питання: яка природа твору Марка Аврелія? навіщо і як він його писав? чим для нього є філософія? ким є Марк Аврелій у своїх писаннях і в житті?
Більшість сучасних дослідників сходяться на думці, що твір Марка Аврелія не належить до жодного з традиційних античних літературних жанрів, до яких його намагалися залічувати раніше. Це — ані моральний трактат, ані напучувальна діатриба, ані філософська розрада: попри те, що раз у раз натрапляємо на елементи кожного з цих жанрів, «Роздуми» не є цілісним текстом у звичному розумінні. Вони становлять сукупність окремих нотаток різного обсягу — від кількох слів до кількох сторінок, — і між ними майже ніколи немає тяглості (винятком тут є лише перша книга). Ці нотатки не можуть бути й попередніми нарисами до запланованого твору: хоч у якій послідовності намагалися розставити їх скрупульозні філологи, виявити якусь виразну структуру, якийсь послідовний розвиток думки їм не вдалося. Відпадає також, здавалося б, правдоподібніша версія, що маємо справу із щоденниковими записами: в цілому тексті ледве чи вдасться знайти суттєві автобіографічні відомості, знову-таки, за винятком першої книги — але й тут знахідки будуть дуже скупими; щодо поточних подій та вражень, то лише зрідка подибуємо невиразні натяки на них.
15
Marcus Aurelius. Meditations. A new translation, with an introduction, by Gregory Hays. New York, 2002; Marcus Aurelius. The Emperor's Handbook. A new translation of the Meditations by C. Scot Hicks and David V. Hicks. New York, 2002.
16
Марк Аврелій. Роздумування. Переклад і вступну статтю зладив Омелян Омецінський. Буенос-Айрес — Нью-Йорк, 1986.
17
Неоціненною підмогою став, зокрема, словник-довідник: Фразеологія перекладів Миколи Лукаша. Уклали Ο. І. Скопненко, T. В. Цимбалюк. Київ, 2002.
18
Сенека. Моральні листи до Луцілія. Переклав з латини Андрій Содомора. Київ, 1996; 1999; Львів, 2017.