Выбрать главу
*

Увесь наступний день зранку до вечора ми провели в бібліотеці Кер-Маґні.

Це була простора і водночас затишна кімната, призначена як для зберігання книг, так і для роботи з ними. Уздовж трьох глухих стін бібліотеки вишикувались високі, майже до стелі, книжкові шафи, вщерть заповнені томами у тиснених золотом шкіряних оправах. Більшість книжок були моноґрафії, підручники та довідники з маґічних наук; на кожній з них стояв гриф „Схвалено Інквізицією“. Ми уже й не здивувалися, що чудово розуміємо латину; після всього, що сталося з нами, ми сприйняли це як належне.

Втім, ніде правди діти, попервах нас трохи бентежило незвичне поєднання сучасного поліґрафічного оформлення книжок з їхньою середньовічною латиною й такими назвами як, скажімо, „Повний перелік властивостей Соломонової печатки“ (двотомник), „Магофізіолоґія василісків звичайних“, „Демони Максвела, або 73 способи зменшення ентропії замкнених та квазізамкнених систем“ (довідник) тощо. Деякі книжки, судячи з їхніх назв — явно філософського змісту, позначалися грифом „Лише для інквізиторів“, і якісь особливі чари не дозволяли нам розгорнути їх. Це дуже інтригувало.

Після кількагодинних блукань бібліотекою ми, врешті, вибрали собі книжки: Інна, як дівчина практична, взяла підручник „Основи елементарної маґії“, а я, що тяжів до ґлобальних проблем, зупинив вибір на моноґрафії Мішеля дю Баррі „Загальна структура Світового Кристалу“.

Відтак ми влаштувались у м’яких кріслах попід вікнами і ступили на тернистий шлях пізнання чарівного (в прямому розумінні цього слова) світу маґії. Книга Мішеля дю Баррі поєднувала в собі ґрунтовність серйозної наукової праці та жваву манеру викладу й читалася, мов якийсь пригодницький роман. Час від часу я в загальних рисах ділився з Інною здобутою інформацією; вона ж здебільшого відмовчувалася, цілком заглиблена у вивчення „Основ маґії“.

Що вам сказати про Світовий Кристал — або, в дослівному перекладі з латини, Світовий Багатогранник?… Загалом, та примітивна аналоґія з кристалом, яку ви почули з вуст Шако, відповідає „приземленому“ рівню цієї історії, отож, не вдаючись у тонкощі, я обмежуся лише кількома суттєвими уточненнями, розрахованими на прискіпливішого читача.

1) Кристал Світів — це зліченна (але нескінченна) множина замкнених многовидів у Світовому Континуумі (Безмежному Всесвіті), властивості котрого, як указано в моноґрафії, „ще маловивчені і навряд чи будуть вивчені у найближчому майбутньому“.

2) Деякі просторові характеристики Світового Кристалу викликають певні асоціації (і лише асоціації) зі стереометричним багатогранником. Звідси й терміни — Грані, Ребра, Основа.

3) Основа (Малий Всесвіт, одна з планет якого — Земля) цілком виправдовує свою назву. Вона злютовує Кристал, лише завдяки їй він зберігає свої цілість. Особливий статус Основи зумовлює її інертність, сталість і слабку мінливість порівняно з рештою Граней.

4) Кристал поділяє Світовий Континуум на два замкнені — Внутрішній та Зовнішній, інакше — Нижній Світ та Вишній Світ… І хоча я був готовий до всього, наступне відкриття шокувало мене.

— Інно! — покликав я.

— Га?

— А виявляється, птоломеївський ґеоцентризм мав під собою певний ґрунт.

— Ну?

— От поглянь: будь-який вектор, спрямований з Внутрішнього Континууму в Зовнішній, перетинає Основу або якусь Грань…

— Певна річ!

— Та це ще не все. Він неодмінно перетне її там, де розміщується центр маси Землі чи її аналога на Гранях.

— Оце так-так, — зацікавилась Інна. — Цей вектор ніби виходить з-під землі.

— Отож-то й воно. У словах Шако, що всередині Кристалу — пекло, тобто підземне царство, напевне, є зерно істини.

— Гм… Схоже на те…

На цьому ми припинили обговорення, і я знову взявся до моноґрафії. Але на завершення наведу ще один факт, який, безумовно, зацікавить читача.

5) Кожна Грань — первинно замкнений світ. Існує, однак, спосіб просторового сполучення прилеглих Граней (за винятком Основи) в місцях їх дотику, тобто Ребрах, без порушення структури Кристалу — трактові шляхи. Уже прокладеним трактовим шляхом між світами могла пройти будь-яка людина, незалежно від її здібностей до маґії. А ті люди, яким пощастило народитися з сильним чаклунським даром, могли обходитись і без трактових шляхів — усього в книзі наводили сімнадцять різних способів перетину Граней, найпростішим з яких був так званий „колодязь“…