Вторинним наслідком переходу до осілості в епоху не-
оліту — це мимовільне угноєння землі в безпосередній близькості до житла та можливість для стихійних чи свідомих занять городництвом. Можна також припустити, що найперші заняття городництвом мали на меті не харчові завдання, а слугували радше для задоволення схильності до певного шику, прикрашання житла та культових потреб, і все почалося з квітів, які вирощували жінки. Збирачі й мисливці знають усе що треба про рослини й тварини, завдяки яким вони живуть. Не потрібно ніякого технічного прориву, щоб перейти від збирання колосків пшениці до підготовленого відповідними діями збирання врожаю. Від городницької осілості до найскладнішого традиційного рільництва веде безперервна технічна й пізнавальна нитка — така ж сама, яка веде від першого каменя, обробленого іншим каменем, до складного кам’яного знаряддя. У кожній точці дієвці завжди знають про все це достатньо, щоб рухатися до наступної точки, якщо відчувають у цьому потребу.
Яка потреба була в тих дієвців рухатися за ниткою, навіть якщо це не коштувало їм жодного пізнавального чи технічного зусилля? Спершу слід упевнитися в очевидному: кожна точка, досягнута на лінії, що веде від чистого збиральництва й мисливства до виключно виробництва, діє як стопор і запобігає будь-якому поверненню назад з демографічних причин. Кожний крок уперед по цій лінії виражається у збільшенні густоти населення, а будь-який відступ — у великих утратах. Стопори особливо міцні на рівні основних рубежів. Людство могло, очевидно, і не ставати на цей шлях і, можливо, зробило це через необачність, але коли процес хоч трішки почався, відступати воно вже не мало змоги. Утім, коли б навіть у нього й була така можливість, малоймовірно, що воно обрало б шлях назад.
Рухаючись від одного етапу до іншого, дієвці можуть з урахуванням окремих напрямків розвитку підбивати підсумок позитивних результатів. У племінній будові, яка базується на рівновазі між сегментами та об’єднаннями сегментів, важливо мати якомога більше дітей, щоб забезпечувати врівноважувальну здатність власного сегмента. І навпаки, сегменти, що втрачають темп, потрапляють у несприятливе становище й можуть або загинути, або бути поглинутими. Діти є також джерелом авторитету, робочою силою, коли праця стає виробничим чинником, і пенсійною касою. Вони коштують недорого, бо освіта обмежена і передається прямим спілкуванням, і можуть допомагати власному втриманню з наймолодшого віку, пасучи гусей чи відганяючи птахів від полів. Мати якнайбільше дітей — хороший розрахунок, який стає то кращим, що далі люди просуваються шляхом виробництва. Міжплемінні війни, попри те що вони найчастіше маловбивчі, так чи так обертаються на користь численнішої сторони. Коротко кажучи, відбувається загальний тиск у бік демографічної експансії. Вона аж ніяк і на жодному рівні не є мимовільним і засуджуваним наслідком осудної поведінки та непередбачливості сімей, вона є результатом поєднання дуже розважливих розрахунків. Зважаючи на те, що треба годувати додаткові роти, а безкоштовної природи вже не вистачає для цього, починаючи з найменшої густоти населення, єдиним виходом є поширення та інтенсифікація рільництва.